Я ходжу на роботу через перехід підземний і щоразу хочу тихо сфоткать розкладочку з ковбасою. Ціле літо на розкладці лежать горою ковбАси на вид типу старої краківської чи одеської, лежать у цю спеку страшну, а в переході ще спекотніше. Жодного холодильника немає, лише столик. Поруч труси з лосінами, далі ночнушки з рюшами. А! Ще два столи із шкарпетками. Ну, це таке...

Але ця ковбаса мене інтригує. Вона лежить ціле літо без жодного холодильника, я жодного разу не бачила, щоб її хтось купував, тьотя, яка її продає, вічно напівспить. Дуже підозріла тьотя. Розвідники чи шпіони - вони ж по-різному виглядають, тіпа, ковбасу продають. Ха-ха, у 30-тиградусну спеку без жодного холодильника, яка лежить просто тижнями-місяцями. Ха-ха.

А сьогодні я їхала тролейбусом. Якщо на вулиці ще повівав якийсь вітерець, то в тролейбусі було просто нестерпно, якось найспекотніше за ціле літо, як на мене. Хоча людей було мало, сиділи де-не-де, ніхто навіть не стояв. Така ще була маленька пригода, бомж видав себе за кондуктора і з виряченими очима став тягнути за сумку чоловіка з криком - оплатітє проєзд! Той розгубився, бо подумав, що то справді кондуктор, а потім роздивився, що ні. Словом, поскандалили, випхали бомжа з тролейбуса, потім чоловік побіг жалітися водієві, той, очманілий від спеки, сказав щось нецензурне, коротше, послав чувака з сумкою. Не його, видно, день - того, що з сумкою))
Тролейбус покотився далі з пасажирами, які від спеки поприбирали форму сидінь і поручнів.

І тут незадовго до моєї зупинки зайшли двоє. Він і вона. З кульками і торбами. Вони зайшли, ви не повірите, тримаючи по шматку ковбаси у руках. Надкушені. Сіли і продовжували їсти цю ковбасу, яка була на вигляд точно така, як на тій розкладці. Вони її їли без хліба, а потім запили явно теплим Живчиком. Цей запах здув від них пасажирів, які розлетілися по салону в усі боки, як від епіцентру якогось вибуху, тьху, тьху, тьху.

Одні шпіони кругом.