У липні-серпні 1998 року в Луганську гірники краснодонських шахт ім. Баракова, "Дуванна", "Краснодарська-Південна" і "Суходольська-Східна" пікетували облдержадміністрацію та облраду, керівниками яких тоді були Олександр Єфремов і Віктор Тихонов, з вимогою погасити заборгованість із зарплати за 2,5 року.

Відповідно до закону, шахтарі які брали участь у пікеті, заздалегідь подали свою заявку на святкування Дня Незалежності. Вона включала в себе смолоскипну ходу по вулиці Радянській до пам'ятника "Трудівнику Луганщини", а також спалювання після цього опудала "паразита".

Під тиском керівників області Єфремова і Тихонова керівництвом УМВС в Луганській області ухвалило рішення про силовий розгін протестної акції.

Проти учасників мирної акції застосували спецзасоби: кийки і сльозогінний газ. Внаслідок зіткнення, за офіційними даними, постраждали 22 шахтарі, 12 працівників "Беркута" і 3 працівники міліції.

Внутрішнє розслідування в МВС та розгляди справи в стінах Верховної Ради не призвели до покарання винних у нападі на мирних громадян. Вимоги пікетувальників ігнорували, черговий раз адміністрація пообіцяла відновити виплати зарплатні 15 грудня 1998.

3 грудня 1998 року у прийнятій постанові Рада зажадала вжити негайних і ефективних заходів із погашення боргів гірникам. Однак виконавча влада Луганської області не тільки не виконала постанову Верховної Ради - вищого законодавчого органу країни, але фактом його невиконання підштовхнула гірняків до радикальних форм протесту. Непрямим приводом для цього став виступ по Луганському телебаченні заступника голови обласної ради Валерія Голенка, який заявив, що документ (постанова ВРУ) є хибним і виконуватися не буде.

14 грудня 1998 року, після 155-денного пікетування будівлі Луганської облдержадміністрації шахтарями, які вимагали повернення їм заборгованості із заробітної плати та регресних виплат, працівник шахти імені Баракова Олександр Михалевич здійснив акт самоспалення на площі перед будівлею обладміністрації

Перед актом самоспалення Михалевич пише записку, що він все усвідомлює і перебуває у здоровому глузді, тверезий і не вірить обіцянкам влади. Внаслідок займання, Михалевич отримав важкі опіки. Протягом двох тижнів за його життя боролися медики, було проведено три операції. Однак 28 грудня 36-річний Олександр помер.

Александр Михалевич
www.istpravda.com.ua

У Михалевича залишилося троє дітей. Син, який навчався в інституті на платному відділенні, не зміг продовжити освіту, оскільки адміністрація вузу відмовилася перевести його на бюджетне місце.

Попри те, що громадськість весь цей час вимагала створити комісію з розслідування розправи над мирними протестуючими, влада не дослухалася цих вимог.

Вимагаю від Генеральної прокуратури та глави ГПУ Юрія Луценка порушити кримінальні справи проти колишнього голови Луганської ОДА Олександра Єфремова, заступника голови обласної ради Валерія Голенка та голови обласної ради Віктора Тихонова згідно зі ст. 99 КК (доведення до самогубства), ст.132 (перешкоджання законній діяльності профспілки), ст. 133 (порушення законодавства про працю), ст. 165 (зловживання владою або службовим становищем), ст. 166 (перевищення влади або посадових повноважень), ст. 198 (самоправство), що призвели до силового розгону мирної акції протесту та доведення до самогубства Олександра Михалевича.

Громадськість вимагає справедливого покарання.