Мої аргументи, чому заяви Трампа не треба сприймати серйозно.

1. Міжнародна політика – найслабше місце Трампа. Він узагалі мобілізує електорат своєю історією успіху. Він символ американської мрії, але це має мало спільного з міжнародною політикою. Його блок радників щодо Росії та України представлений порівняно слабко, без видатних імен і інституцій. The New York Times з цього приводу висловлював розчарування, що Трамп поскупився на фахівців.

2. Найкраща стратегія в такій ситуації – розмивати свою позицію. Він не каже остаточних рішень. Він каже щодо Криму: я розгляну це питання. Мені казали, що місцеве населення підтримало Росію. Насправді, тут жодної визначеності немає. І він як непрофесіонал упускає важливість суверенітету держави та територіального статус-кво.

Тому я схильний думати, що його стратегія не мати однозначно складних позицій щодо міжнародної політики. Не виключено, що на завтра він щось позитивне скаже про Україну.

3. Президент США – це не цар, який що хоче – так і буде. Це складний інститут прийняття рішень, де доля особистих бажань президента – є порівняно малою. Й оскільки Трамп не має принципових рішень щодо міжнародної політики – він підтримуватиме рішення, запропоновані адміністрацією. А там поки прихильників його заяв – дуже мало.

Зрештою, автор фрази "Уельс? Це в якій країні?" Джордж Буш проводив два строки експансивну міжнародну політику, досить ефективно.