Патріотизм української олігархії закінчується там, де починаються витрати на українську культуру, науку і армію.

Ні, олігархи не економлять на собі.

Скажімо, на забаву в Куршавелі або на картину з аукціону Сотбіс гроші в них завжди знайдуться, інша справа - придбання для Національного музею України кількох скульптур Архипенка або полотен Малевича.

Олігархам не потрібна наука. Нащо їм наукові кадри, коли те, на чому вони справді заробляють свої мільярди, не потребує ані вдосконалення, ані будь-якої наукової думки. Які до біса іновації, коли для відмиву грошей з держбюджету не потрібно нічого, окрім інвестицій у кадрову політику держави і безпосереднє стимулювання держчиновництва.

Якщо комусь в якійсь момент раптом здалося, що типовий представник олігархату "свої кровні" мільйони віддав на підтримку української армії, перехрестіться!

Пальне було з державних сховищ, амуніція з американської допомоги, зброя зі складів, які було розкрадено ще задовго до трагічних подій весни 2014 року. Армії допомагали і допомагають виключно волонтери і країни-союзники, які розуміють усі загрози розширення впливу рф на європейський схід.

Патріотизм української олігархії почнеться не з подарунків толстосумів школам і музеям. Для піару вони робитимуть це з регулярністю раз на рік-два. Я повірю у патріотизм наших доморощених мільярдерів, коли побачу зареєстрований їхніми представниками у Верховній Раді "Закон про амністію капіталів" і зрештою їхні мільярдні рахунки не у швейцарських або панамських банках, а у наших вітчизняних банківських установах. Коли їхні телеканали нарешті вироблятимуть україномовні телесеріали, а їхні радіостанції віщатимуть і пропагуватимуть саме національний мовний і пісенний продукт. Я повірю в патріотизм українського олігархату, якщо окрім усього перерахованого, наші локальні нувориші заговорять державною мовою країни, в якій вони зробили свої непрозорі і незадекларовані мільярди. Тоді я повірю... можливо