Для того, щоб полонені повернулися додому, повинна закінчитись війна. Закінчитись вона повинна перемогою однієї сторони і капітуляцією іншої.

Деякі війни закінчувались миром на основі компромісу. Але якщо не з'ясовано, хто переміг - питання не закрите, і за деякий час війна спалахне знову.

До закінчення війни полонені мають перебувати у спецтаборах, в людських умовах, без катувань і принижень. Можлива взаємна угода з цього приводу і міжнародний контроль за її виконанням.

Там само (можливо, в трохи кращих умовах), повинні перебувати рядові бойовики, які вирішили добровільно здатися. Після закінчення війни на них одразу ж, без слідства і суду, повинна чекати амністія (це щоб не робити мільйонерами наших прокурорів і суддів і не саджати у тюрми нещасних цапів-відбувайлів-бомжів, яким немає чим відкупитися). Це має стосуватися всіх, крім ватажків і тих, хто доведено замішаний у катуваннях, розстрілах полонених та інших військових злочинах.

Якщо йти на поступки задля повернення полонених, не розв'язавши конфлікт по суті (а конфлікт між нами і Росією полягає в тому, що вона відмовляє Україні в праві на існування в якості суверенної держави, а ми збройно це право собі виборюємо), то буде, як в часи Майдану. Пригадайте, як тодішня влада використовувала людей, запакованих «Беркутом» під час сутичок, в якості заручників, виторговуючи в опозиції поступки в обмін на їхнє звільнення. Опозиція йшла на поступки, людей звільняли, після чого під час наступних сутичок брали нових заручників і вимагали подальших поступок.

А наступні сутички - будуть. Бо конфлікт по суті (див.вище) не вирішено, і обмін полоненими ніяк не пришвидшує його розв'язання.

Якщо десь якісь командири низової і середньої ланки домовляться і обміняються полоненими, і наші хлопці повернуться додому до закінчення війни - чудово, хай буде так, переслідувати за це нікого не треба.

Але виставляти обмін полоненими як успіх, як досягнення, як прогрес у російсько-українських взаєминах, як шлях до розв'язання збройного конфлікту, будувати на цьому політику - неприпустимо. Треба думати не лише про тих матерів, чиї діти в полоні, а ще й про тих, чиї діти обов'язково потраплять у полон, якщо держава дозволить ворогу виторговувати політичні поступки в обмін на їхню свободу.

Коротше, масове звільнення полонених має відбутися тільки після закінчення війни.