Незалежній Україні скоро 25. Ювілей держава зустрічатиме у складних умовах, тому і роздуми будуть не надто святковими

Україна існує на політичній карті Європи. Вона вистояла перед агресією "братньої Росії", витримавши перший, несподіваний та підступний удар. Ціною величезних втрат не дозволивши створити " Новоросію".

Україна зробила європейський вибір. У ньому ще багато ілюзій та сподівань, які не справдяться. Проте без України жоден загальноєвропейський інтеграційний проект не буде повним. Інша частина правди - європейська інтеграція України не буде стрімкою, але цей процес, можливо, важливіший за результат.

Україна погано знає про життя своїх сусідів. Їй конче необхідно налагоджувати власні інформіційні канали, а не живитися викривленою інтересами інших держав інформацією. "Унікальний потенціал" Украіни має бути наповнений реальним змістом.

Боротьба за незалежність протягом останніх років подарувала десяткам тисяч украінців досвід практичного використання зброї. Спрямувати цих людей у конструктивне річище - одне з головних завдань внутрішньої політики.

Якість державних комунікацій з суспільством не критикує лише ледачий. Подібний стан справ свідчить про невдекватну оцінку ситуації тими, хто зарахував себе до еліти. Насправді ж МінСтець має не влаштовувати ритуальні танці навколо передавачів на Донбасі, а сприяти донесенню історій успіху до мільйонів громадян.

Наостанок - про головне. Політичній та економічній еліті варто згадати про цінність Украіни як майданчика для реалізацї своїх амбіцій. Поки вони здебільшого руйнують його. Створити спільні правила гри та пригасити амбіції - складно в період попиту на прості рішення. Проте це необхідно для України, хай хоч як пафосно це звучить.