Недостатньо створити антикорупційну прокуратуру, національне бюро розслідувань чи стонадцятий контролюючий орган. Треба не допускати непрозорих конкурсів. Про це у блозі на сайті "Новое время" пише екс-депутат Михайло Поживанов.

Звістка про те, що на Юзівське газоносне родовище знайшовся врешті-решт інвестор - лише місяця півтора тому як створена фірма Yuzgas B.V. - обійшла більшість інформаційних сайтів і вже не є новиною. Як не є новиною і те, що фірма - доволі сумнівна. Зі статутним капіталом всього лише в тисячу євро і наполеонівськими планами вкласти як мінімум $200 мільйонів у розробку Юзівської площі.

Непевно виглядає і засновник компанії: 100% її капіталу належать фонду Emerstone Energy, який в свою чергу є частиною компанії по управлінню активами Emerstone Capital Partners. Обидві юрособи зареєстровані в Люксембурзі, іншими словами - кінці надійно сховано у воду, і кінцевий вигодоздобувач - як це часто буває в українському господарюванні - невідомий.

Таємницею є й те, як проходив конкурс, хто ще претендував на Юзівську площу і якими саме аргументами Yuzgas B.V. переконав «Надра України» у тому, що титул переможця має бути залишений саме за ним. У цій історії більше питань, аніж відповідей. Однак якими б не були відповіді, непрозорий конкурс і фірма-переможець без чітко названого бенефіціара відлякають чимало потенційних інвесторів.

Загалом, розробка сланцевого газу - справа непогана. Навіть попри категоричні протести екологів, які заявляють, що хімікалії, вживані для гідравлічного розриву газоносних пластів, можуть нанести непоправну шкоду природі, отруївши питну воду. (До речі, компанія-переможець конкурсу наразі не озвучила план по мінімізації екологічних ризиків). І навіть попри застереження економістів, котрі звертають увагу на те, що добування сланцевого газу в умовах здешевлення нафти і газу природного - затія нерентабельна.

Починаючи від президентства Ющенка про сланцевий газ говорять багато, мало не обіцяючи на базі цього палива побудувати газову незалежність України. «Сланцева революція» свого часу успішно відбулася у Сполучених Штатах, однак навіть попри те, що наші поклади сланців в рази бідніші, аніж американські газоносні «жили», українські правителі ще й примудряються робити все не у той час і не з тими партнерами.

А плата за це надто висока. Бо найбільші втрати трапляються навіть не від екологічно невдалих проектів і не від невміння відчувати кон'юнктуру ринку. Найдорожче завжди обходиться банальна людська дурість. І жадібність також. Фірма-«прокладка», якою, швидше за все, є Yuzgas B.V., добуде не стільки газ, скільки додаткові «трабли» для інвестиційного клімату України.

Згадаймо, що тільки в червні-липні цього року відразу кілька великих компаній покинули ринок України. Наприклад, повністю згорнула діяльність компанія по виробництву упаковки Tetra Pak. Крім того, про намір покинути нашу країну заявили і дві великі фінські компанії: виробник фарб Tikkurila оголосив про рішення продати завод під Києвом, а Ruukki вже вивезла виробничі потужності, і тепер сендвіч-панелі будуть завозити в країну з Польщі.

А якщо говорити про сланцевий газ, то й тут є свої «відказники». Причому з іменем та репутацією, на відміну від Yuzgas B.V. На два найбільших сланцевих родовища в Україні свого часу претендували компанії Shell та Chevron. Газ щільних пісковиків, на який багата Юзівська площа, взялася було розробляти Shell. А газ сланців, які залягають на Львівщині та Івано-Франківщині (Олеська площа) мала намір видобувати компанія Chevron.

Chevron'у надто довго морочили голову. Івано-Франківська обласна рада кілька разів поспіль відхиляла проект угоди з компанією Chevron, мотивуючи це загрозою довкіллю. Лише наприкінці 2013-го Івано-Франківська облрада переважною більшістю голосів підтвердила проект угоди, в яку внесли запропоновані депутатами зміни. Але на той час вже Chevron був близьким до того, аби «передумати». Попрацювавши в Україні протягом року, компанія вже у 2014 році почала згортати роботи, а у 2015-му пішла з українського ринку остаточно.

Цей демарш є дуже показовим. Бо якщо мотиви компанії Shell, котра, по суті, тікала від війни, ще можна зрозуміти, то позиція Chevron, яка покинула мирну й спокійну Західну Україну, є тривожним сигналом. І це при тому, що війна в Донбасі вже поховала проекти «Укргазвидобування» з розробки ще одного альтернативного енергоносія - шахтного метану. А анексія Криму Росією унеможливила видобуток газу на глибоководному Чорноморському шельфі. Цей проект мав намір реалізувати консорціум компаній Exxon Mobil, Shell, OMV та «Надра України».

Можливо, мені заперечать, що за таких умов варто радіти й сумнівній компанії Yuzgas B.V. Ні, не варто. Судячи з усього, попри люксембурзькі адреси, за фірмою стоять інтереси впізнаваних вітчизняних осіб. І якщо здогади підтвердяться, це означатиме, що конкурсу на Юзівську площу не було жодного - навіть для проформи. А відтак ми повертаємося до того, з чого починаються (і, на жаль, не завершуються) усі українські біди: до корупції та кумівства. 

На тлі цього слід пам'ятати: відтік інвестицій з України триває вже третій рік. Причинами були і війна, і політична нестабільність, і в цілому погані прогнози розвитку. Хтось призупинив нарощування обертів, а хтось й взагалі вивів капітал з нашої держави. Згідно зі статистикою, в 2014-му обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну склав близько 57 млн. доларів, а в 2015 році впав до 45,7 млн.

Але є й інші цифри. І вони стосуються того, що висить найтяжчою гирею на наших ногах - корупції. У поточному році в світовому рейтингу сприйняття корупції Україна посіла 130-те місце з 168-ми позицій, опинившись поруч з Іраном, Камеруном, Непалом, Нікарагуа та Парагваєм. Втім, в минулому році Україна була на 142-му місці з 175 позицій, але радіти «просуванню» з 142-гої та 130-ту позицію не слід.

Скажу банальну й зрозумілу кожному річ: щоб пробитися хоча б у першу сотню, недостатньо створити антикорупційну прокуратуру, національне бюро розслідувань чи стонадцятий контролюючий орган. Варто бодай не допускати повтору історій на кшталт тієї, що стосується Yuzgas B.V. Від них пахне не так газом, як скандалом. А цей запах несумісний з запахом грошей.