Місцеві Славське вперто називають "Славсько", і нема цьому ради. Селище розташоване в долині річки Опір (не купався цього разу) та її правої притоки Славки (купався), на полонинах хребтів Бескидів та Горганів. Куди не глянь, навколо стовбичать горби – Тростян, Ільза, Писана або Довбушанка, Менчела, на північ трохи – Клива, а трошки далі, біля села Волосянки – Високий Верх, найвища гора тут (1242 або 1245 м, хто чим міряє; був уже).

Місцеві жителі весь час щось будують, пиляють, різьблять, садять квіти, але не садять городів. А ще щиро вірять, що назва селища пов'язана з київським князем Святославом Володимировичем, якого 1015 року вбив його брат Святополком. І ніби могила Святослава знаходиться поруч зі Славським, над річкою Опір. Достеменно відомо лише, що житуха тут вирувала ще в добу неоліту, а вперше Славське згадується в джерелах 1483 року як вже існуюче поселення.

Десь поруч, на горі в селі Тухлі, ніби є могила Захара Беркута, а ще тут найнахабніші водії в Карпатах на роздовбаних радянських автівках, які за ту саму відстань можуть вимагати 140 грн. або 50. Але під час розрахунку в будь-якому ще десяточку від домовленого вимутять. Узагалі ціноутворення тут специфічне. Тут можна з'їсти борщ у забацаному генделику за 40 грн., а в ресторані за 30 – юшку з форелі, де мало власне юшки і багато форелі. На найвищій горі можна зустріти жіночку, яка запропонує сфотографуватися на коні за смішні 8-10 грн. Заради цього їй і коню треба лізти кілометри три-чотири вгору, якщо по прямій. Подумаєш про це, і розумієш, що фотографуватися на коні може й не хочеться, а мусиш).

Туристи тут шпацірують у шортах і майках, місцеві жителі за тієї ж температури за бортом – у шкірянках, гостроносих туфлях і сорочках, із червоними парасольками, а дами – на підборах. Вночі тут +5, а я вже, наприклад, безсовісно обгорів.

У магазинах і досі рахівниці, а бабуся-продавчиня стає подругою вже на наступний день. Ви разом жалкуєте, що не підвезли горішки зі смаком телятини й аджики – ти вже встиг її на них присадити, коли тричі забігав за ними в один день. Різниця лиш у тім, що ти їх їси з пивом, а вона з подругою того ж віку просто за прилавком п'є "Бірмікс". Горішки ці, до речі, вже стали у Славському дефіцитом, а останні запаси в магазинчику на іншому краю селища продавали вже за спекулятивною ціною – кажуть, несподіваний шалений попит на них останні два дні.

Тут легко дихається, без наслідків п'ється, а ще відсутнє покриття МТС. "Дякую тобі, господи, дякую тобі, господи, дякую!" - як писав класик.