Про хороше. Ні. не так - про ДУЖЕ хороше! Про прекрасне, без перебільшення.))

Дочитала рукопис і видаю таємницю, бо мовчати несила: моє кохане вид-во "Комора" #ВидавництвоКОМОРА готує на вересень читачам бом-без-ний сюрприз - па-бам!!! ЛИСТИ ЛЕСІ УКРАЇНКИ, книга 1 (до 1898 р.). (Сурмлять сурми, б'ють литаври, вносять шампанське).

Хто не в темі - листи Лесі Українки не перевидавалися 40 (так, СОРОК!) років. Але й те, що видавалося, - КУПЮРУВАЛОСЯ, люто й нещадно (навіть без усяких там дужок-трикрапок!). І ще цілий масив її листів існує - який ВЗАГАЛІ не друкувався в рад. виданнях (до тих її друзів, що згодом склали еліту УНР і про кого, відтак, аж до незалежности заборонено було згадувати вголос - напр., понад 70 листів до С.Єфремова 70 рр. пролежали в спецхрані, велике листування з М.Кривинюком - чоловіком сестри, з яким вона найширше обговорювала політичні теми, - було вивезене за кордон, дещо 80 рр. лежало незаймане в Слов'янській бібліотеці Праги, і т.д.). Так що нинішнє видання буде не тільки найновіше, а й НАЙПОВНІШЕ, па-ба-ба-бам!!!

(І всього-то 103 роки пройшло - а вже, бач, можемо прочитати, яка в нас колись була еліта...)))

Звісно, 1-й том - це ще "портрет митця замолоду", або, як сама ЛУ каже, Lehrjahre (приблизно цим віком її образ у шкільній програмі й обмежують - "дівчинка у вінку", Франкова "слабосила хора дівчина" і т.д.). Прочитавши цей томище, побачите, що "насправді все було зовсім не так", - побачите родину, оточення й середовище, з якого виросла УНР: "молоденькі кна-кни" (гімназіальні друзі брата й сестри), Драгоманов у Софії і його розкидані по всій Європі учні, київські студенти з гуртків Ковалевського, Антоновича, Кониського, мамині "плеядівці", відкриття Австро-Угорщини, Галичини й галичан (що їх, правда, молода ЛУ не дуже-то святкує!)), полеміки й суперечки, "як рятувати Україну", що не раз до болю нагадують наші, неймовірний, іскрометний дискурс, гумор і сарказм (часами нищівний: "як такі романи писати, то краще пір'я дерти" - це про Нечуя-Левицького)), слівця й звороти, якими хочеться розмовляти (напр,, "савраси", вони ж "саврасні москвичі" - від "Ну трогай, Саврасушка, трогай", - це щось як тодішня рибка Прасков'я)): "сезон кінчається, савраси вже виїхали" - це про Крим 1897 р., який іще повністю "татарський край", і ох як же цікаво про нього читати!.. ) - ну й література, ясне діло, "на всіх язиках" і з цілого світу, бо все в цьому незвичайному житті обертається круг неї, і все, на що падає погляд авторки, - стає літературою...

Не втримаюсь, щоб не навести одну цитату з 20-літньої дівчинки:

"Біда, що більшість нашої української громади сидить на самій нужденній російській пресі, а через те не бачить як слід світа ні того, що в вікні, ні того, що поза вікном. Як я побачила тут у Відні російські газети, то мені за них «вчуже стыдно» стало [...]. Та вже тепер поміж нашою молодою громадкою почалось таке «западничество», що багато хто береться до французької, німецької, англійської та італіянської мови, аби могти читати чужу літературу. Се мене дуже тішить, а то ще недавно мені приходилося з тими самими людьми, що тепер учать чужі мови, змагатися за те, чи варто учитись чужій мові при такій чудовій літературі як російська."
(До М.П.Драгоманова 17.03.1891 р.)

Нічого не нагадує?.. (((

Словом, чекайте за місяць на захопливе "світоперетворювальне" чтиво - мастрід для кожної культурної людини.

На фото - одна з небагатьох зацілілих малярських робіт ЛУ: полотно, олія, 1893 р. (Чи всі знають, що вона вчилася ще й живопису? Художня геніальність завжди "синкретична", перший, психологи не дадуть збрехати, симптом генія - це обдарованість "по всьому спектру мистецтв", просто "спеціалізація" йде лиш в одному... Але з цієї книжки й без картинок - хоча їх там чимало прецікавих! - видно молодого генія - у якого "Кассандра", і "Руфін і Прісцілла", і Лісова пісня", і "Камінний господар" - ще попереду... в наступних томах))

Ось такий подарунок отримає нарешті Україна - до 25-ліття незалежности.

З чим я нас усіх і вітаю.