MENU

"Я буду крізь сльози сміятись": 25 лютого народилася Леся Українка

651 0

"Я буду крізь сльози сміятись": 25 лютого народилася Леся Українка

25 лютого Україна відзначає 153-тю річницю з дня народження Лесі Українки – видатної української письменниці, перекладачки, публіцистки та громадської діячки. Її творчість збагатила українську культуру та літературу, а неперевершений талант та сила духу й досі надихають мільйони людей.

У день народження Лесі Українки згадуємо біографію та цитуємо найкращі твори поетеси, а також наводимо декілька цікавих фактів про жінку, яка стала символом української ідентичності, інформує UAINFO.org.

У творчій спадщині Лесі Українки - патріотична та любовна лірика, драми, поеми, збірки українського фольклору, публіцистичні твори. Леся не тільки писала власні твори, але й займалася колекціонуванням і збереженням творів народної творчості.

Біографія

Справжнє ім'я Лесі Українки – Лариса Петрівна Косач-Квітка. Вона народилася 25 лютого 1871 року в родині дворян у Новограді-Волинському Житомирської області (у цьому ж місті народився Валерій Залужний). Її мамою була письменниця Олена Пчілка, а батьком – дворянин та меценат Петро Косач.

У сім'ї, окрім Лариси, було ще 5 дітей. Косачі були творчими та добре освіченими людьми, любили літературу та мистецтво. Вони часто влаштовували вдома творчі вечори та концерти, а також забезпечили дітям гарну освіту. Все це вплинуло на художні смаки юної Лесі.

Читайте також: 300 років Григорію Сковороді: мудрець із банкноти співав як рок-зірка і грубіянив російській імператриці

У дитинстві Леся часто слухала українські народні оповідання від матері та дізналася від неї про мавок. Це породило у майбутній поетесі любов до народної творчості.

У дитячі роки Леся часто переїжджала з сім'єю в різні міста і вчилася у приватних вчителів. Свій перший вірш "Надія" написала в 9 років, коли її улюблену тітку заслали до Сибіру.

Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:
Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянути ще раз на рідну країну,
Поглянути ще раз на синій Дніпро, –
Там жити чи вмерти, мені все одно;
Поглянути ще раз на степ, могилки,
Востаннє згадати палкії гадки…
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна.

Дитинство Лесі Українки проходило у творчому середовищі. Дуже близьким другом родини Косачів був вчений Михайло Драгоманов та його родина, а Леся також брала уроки фортепіано у дружини Миколи Лисенка. Також дівчинка вивчала грецьку, французьку, німецьку мови та латину, вчилася вишивати та малювати, багато писала та читала.

У 1881 році у віці 10 років Леся сильно захворіла після купання на Водохрещу. У неї розвинувся туберкульоз і почалися болі в руках та ногах. Після цього поетеса до кінця життя мучилася через слабке здоров'я та часті хвороби.

У 1883 році у Лесі діагностували туберкульоз кісток та видалили частину кісток у лівій руці. Це стало важким ударом для дівчинки, адже зі знівеченою рукою вона більше не могла грати на фортепіано. З цього віку вона почала ще більше писати.

Читайте також: "Ой, мороз, мороз", "Эх, яблочко", "Вставай, страна огромная": ЦПД назвав пісні, які Росія вкрала в України. ВІДЕО

1884 року Лариса Косач бере собі псевдонім Леся Українка та вперше публікує свої вірші у львівському журналі "Зоря".

З 20-річного віку багато подорожувала та знайомилася з відомими письменниками. Через багаторічну тяжку хворобу Леся була змушена виїжджати на курортне лікування до різних країн, а враження від поїздок відображала у творчості. Хоч Леся постійно хворіла, але ніколи не дозволяла шкодувати себе і не скаржилася на долю.

Хто вам сказав, що я слабка,
що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука
чи пісня й думка кволі?
Ви чули, раз я завела
жалі та голосіння, –
то ж була буря весняна,
а не сльота осіння.
А восени… Яка журба,
чи хто цвіте, чи в'яне,
тоді й плакучая верба
злото-багряна стане.
Коли ж суворая зима
покриє барви й квіти –
на гробі їх вона сама
розсипле самоцвіти.

1897 року під час лікування в Ялті Леся Українка познайомилася зі смертельно хворим молодим політиком Сергієм Мержинським. Його часто називають першим коханим Лесі, хоча сама поетеса називала їхні стосунки дружбою. У 1901 році Сергій помер на руках у Лесі, а вона присвятила йому один із найкращих своїх творів - драму "Одержима", написану за одну ніч біля ліжка вмираючого.

1898 року Лариса познайомилася з дуже молодим фольклористом Климентом Квіткою, студентом КНУ. Знайомство переросло у кохання, і в 1907 році пара одружилася. У шлюбі Леся та Климент разом складали збірку фольклору, їздили до етнографічних експедицій.

Читайте також: Віталій Портников: Знищити право на ідентичність за допомогою ракет не можна

Ще однією важливою людиною для Лесі Українки була письменниця Ольга Кобилянська. Вони познайомилися у 1899 році і стали найкращими подругами.

Останні роки життя поетеса дуже важко хворіла, але при цьому багато працювала і написала свої найкращі твори. Померла Леся Українка у віці 42 років у 1913 році в Грузії, де лікувалася. Її чоловік Климент після смерті дружини видав збірку українських народних пісень, виконаних голосом Лесі.

Цікаві факти

Справжнє ім’я Лесі Українки – Квітка Лариса Косач. Свій псевдонім "Українка" вона здобула в 13 років, завдяки своєму дядьку Михайлу Драгоманову, який на початку свого творчого шляху підписувався, як "Українець". Лариса Косач дуже його любила, поважала та брала з нього приклад.

Назви на честь письменниці. В 1970 році у головному поясі астероїдів було відкрито нову одиницю. Її назвали "2616 Леся", на честь Лесі Українки. Також іменем Українки названі вулиці, бульвари, парки, площі, театри, школи, бібліотеки в Україні. Навіть в Австралії є школа її імені. Крім того, пам’ятники Лесі Українки споруджені не лише в Україні, а й в Австрії, Білорусі, Болгарії, Німеччині, Естонії, Грузії, Єгипті, Італії, Америці, Канаді. Загалом їх налічується понад 20.

Дитинство. В юності Леся Українка була надзвичайно розумною, талановитою та кмітливою. В чотири роки вона вже навчилась читати, а в п’ять почала писати драматичні твори. В дев’ять років Українка написала свій перший вірш "Надія", а у 19 років – підручник "Стародавня історія східних народів".

Твори. Загалом за своє життя Леся Українка написала понад 100 власних віршів і 20 драм та випустила три збірки. За її творами наразі створено понад 10 фільмів, мультфільм, понад 20 вистав, 4 радіовистави, 5 радіокниг, 5 пісень та 11 документальних стрічок.

Мови. Леся Українка знала багато мов. Серед них як слов’янські, наприклад, українська, російська, польська, болгарська, так і англійська, німецька, французька, італійська, давньогрецька та латинь. Крім того, вона вивчала грузинську, шведську та іспанську.

Читайте також: "Аж холоне кров". Ющенко показав вірш Павла Тичини без радянської цензури

Музика. Поетеса чудово грала на фортепіано. Ще змалечку вона захоплювалася мистецтвом та мала неабиякий хист до музики. Можливо, якби не хвороба, ми б говорили про Лесю Українку ще і як про чудову композиторку.

Школа. Як би це дивно не звучало, але мати Лесі Українки Олена Пчілка не вважала доньку талановитою та розумною. Також відомо, що вона не дозволяла їй відвідувати школу аж до п’ятого класу, тому весь цей час Лариса Косач навчалася дома.

Новомова. Завдяки Лесі Українці в українській мові з’явилися такі слова, як "напровесні" та "промінь".

Стосунки. Кажуть, що в житті у письменниці було одне найбільше кохання – Сергій Мержинський, якому було присвячено знаменитий лист-сповідь "Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами". Але до кінця його днів вони залишалися лише друзями. Заміж Леся Українка вийшла вже після 30 років. Свого чоловіка, Климента Квітку, вона, безумовно, поважала, але кохання до нього не відчувала. Також деякі дослідники вважають, що між Лесею Українкою та письменницею Ольгою Кобилянською були стосунки, відвертіші за дружбу.

Цензура. Леся Українка перебувала під негласним наглядом поліції. Нерідко ставалося так, що цензура забороняла її твори. Тому більшість своїх робіт вона публікувала за кордоном.

Найкращі цитати

  • Леся Українка писала на найрізноманітніші теми - про Україну, природу, любов і мрії.
  • Всі - жінки, коли вони кохають.
  • Тільки зрада шлюб християнський розлучити може. А справжній – тільки смерть.
  • Адже любов, як вода, несе і крутить, грає, рве, пестить, голубить, топить. Де жар, вона кипить, а зустріне холод - і стане льодом.
  • Ту брехню, що справдиться, всі правдою зовуть.
  • Мене любов ненависті навчила.
  • Будь проклята кров ледача, не за рідний край пролита.
  • Земля не пекло, люди не прокляті, і радощі не гріх, а Божий дар.
  • Терпіть кайдани - то всесвітський сором, забуть їх, не розбивши, - гірший стид.
  • Чесний покриву не потребує.
  • Хто на розпутті прожив все життя, не піде ні в рай, ані в пекло.

 

***

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!

***

Не поет, хто забуває
Про страшні народні рани,
Щоб собі на вільні руки
Золоті надіть кайдани!

***

Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?

Підписуйся на сторінки UAINFO FacebookTelegramTwitterYouTube

UAINFO 


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі

Правила коментування ! »  
Комментарии для сайта Cackle

Новини