Україніці за минулий рік 9,5 мільйонів разів викликали швидку допомогу. І лише два мільйони з них закінчилися госпіталізацією. В решті випадків люди викликали швидку, щоб пожалітися на хронічні хвороби, просто погане самопочуття, поміряти тиск.

Головна мета українця, коли він набирає 103 – це зустрітися з лікарем. В кого проблеми зі здоров'ям регулярні, знає, що в Україні виклик швидкої є найдешевшим способом проконсультуватися з лікарем. Не треба витрачати гроші на дорогу, сидіти в нескінченних чергах, а потім спостерігати, як лікар з нетерпінням дивиться на годинник, бо має прийняти ще десятки людей.

Але для держави занадто дорого і неефективно утримувати цілу бригаду "швидкої" з лікаря, фельдшера, санітара і водія для того, щоб вони 7,5 мільйонів разів за рік вїжджали для консультацій і дрібних маніпуляцій, а не для надання справді невідкладної допомоги.

Нова в.о. Міністерства охорони здоров'я Уляна Супрун хоче з бригад "швидкої допомоги" прибрати лікарів – і замінити їх на парамедиків. Допомагати їм мають санінструктори, які водночас будуть і водіями. В кращому випадку парамедиками після перенавчання стануть фельдшери, які мають середню медичну освіту, в гіршому випадку – люди без медичної освіти, що пройдуть спеціальні курси. Для пацієнта це означає тільки одне – звуження об'єму надання невідкладної допомоги.

Але в багатьох розвинених країнах ця схема прекрасно працює. Супрун, яка народилася та майже все життя прожила в США, каже – запрацює і в Україні.

Головним плюсом такої системи є чітка регламентація кожного кроку парамедиків. Їхня задача: швидко доїхати до пацієнта – 10 хвилин, надати мінімальну допомогу – 10 хвилин, довезти до лікарні – ще 10 хвилин. В шпиталі одразу беруться за пацієнта вже кваліфіковані лікарі. Все ясно і зрозуміло. Система працює, як годинник.

Але як цю систему запровадити в Україні? Перший же пункт – доїхати до пацієнта за 10 хвилин – одразу розбивається об ями і вибоїни українських доріг. Підготовлені фахові парамедики все одно їхатимуть 30-40 хвилин до віддалених сіл і хуторів. А коли прибуватимуть на місце, на них там може чекати людина з інфарктом, інсультом, набряком легень... Лікарі "швидких" можуть довго продовжувати перелік діагнозів, де парамедики будуть безсилі.

Наприклад, у тих самих Штатах протоколи забороняють парамедикам проводити інтубацію при терміновій реанімації. Без кисню клітини мозку починають помирати через 5 хвилин. А в нашого навіть добре навченого парамедика разом з його пацієнтом попереду буде ще півгодинна дорога до лікарні. Це може лише збільшити кількість смертей, які і так трапляються через некваліфіковану допомогу медиків "швидких".

І найважливіший пункт – лікарні, куди мають доправляти хворих. В країнах, де на "швидких" працюють парамедики, є розгалужена мережа шпиталів невідкладної допомоги або хоча б екстрених відділень. Там цілодобово працюють хірурги і команди лікарів різних спеціалізацій. Де в України є такі лікарні і такі відділення? Парамедикам доведеться везти пацієнтів у старі районні лікарні, де, якщо пощастить, буде черговий хірург загального профілю.

Кожен новий міністр охорони здоров'я, що заступає на посаду, чомусь одразу хоче реформувати "швидку". Не змінити ситуацію з лікарнями, забезпеченням їх ліками, з кваліфікацією і зарплатами лікарів – лише "швидку".

Зміни за змінами кожного нового міністра призвели до того, що найкращі лікарі "швидких" звільнилися і пішли працювати в приватні клініки. А 30% бригад вже зараз приїжджають на виклик без лікаря. Пощастило, фельдшер фаховий і відповідальний, не пощастило – приїхав на підпитку. Пощастило жити в місті – "швидка" приїхала за 20 хвилин, не пощастило – в село може і не доїхати, бо немає пального. Пощастило – привезли в лікарню, допомогли, не пощастило – катали з лікарні в лікарню, поки не зупинилось серце.

"Швидкій" дійсно потрібні реформи. Але вже після того, як буде побудований фундамент у вигляді системи охорони здоров'я – що якісно та ефективно працює.

Обнадіює єдине – Супрун обіцяє не робити різких рухів, поки не вивчить українські реалії.