Що трохи напружує у конфлікті із Росією - ворог не почесний.

Пригадується історія із двоюрідним дядею Олександра Македонського, якій майже одночасно із племінником вирушив воювати на Захід, коли той - на Схід.

За десять років, на відміну від родича, нікуди особливо не просунувся.

Коли його спитали:

- Як жеж так?..

Відповів:

- Сані довелось битися із жінками. А мені - з чоловіками.

Наш сучасний ворог своєю істероїдністю, невіглаством, підлістю та дурістю не тягне навіть на базарних баб.

Взагалі, спостерігаючи за заявами та діями росіян, за їх масовим психозом, не залишає відчуття, що ми увірвались у спеціалізований дітячий садочок і лупимо дефективних дітей.

Це, навіть, не зовсім на війну схоже.

Так, на стерилізацію.

І тут cuts-upи підгадили.