У Сполучених Штатах існує практика, коли прокурор штату або генеральний прокурор країни згодом робить політичну кар'єру. Низка українських політиків, добре знайомих з особливостями заокеанської політики, встигли запідозрити Юрія Луценка в боротьбі за статус наступника Петра Порошенка. Мовляв, Петро Олексійович залишиться в затінку, а просуватиме у 2019 році Юрія Віталійовича. Кумедне твердження, адже ті, хто це говорить, особисто знайомі і з Порошенком, і з Луценком.

Віддамо Луценкові належне: він залишив достатньо комфортну посаду лідера найбільшої парламентської фракції заради роботи у Генеральній прокуратурі. Для цього нардепи не з першого разу змінили законодавство, адже юридичної освіти в Луценка нема, проте є досвід перебування за гратами. Припускаю, що його мотивація - отримати новий політичний імпульс та виправити помилки, яких він припустився свого часу на посаді міністра внутрішніх справ.

Є низка цікавинок, на які варто звернути увагу. Луценко активно коментує дії Генеральної прокуратури, він не намагається продемонструвати несподівано набуті юридичні знання, а гучність затримань та відомість затриманих під орудою ГПУ поступово зростає. До речі, власне процесуальні дії в резонансних випадках здійснюють співробітники військової прокуратури, яких час від часу підсилюють працівники СБУ.

Генеральному прокуророві вдалося зменшити гучність аргументів скептиків "Доки Ахметов не сидить", організувавши арешт Олександра Єфремова - фігури не настільки заможної, проте знакової. Олександр Кацуба (колишній заступник голови НАК "Нафтогаз України" - ред.) розмірковує над особливостями справи про "вишки Бойка" також в СІЗО. Достатньо ефектною виявилася і операція на малій батьківщині Луценка проти тих, хто забезпечував "дах" копачам бурштину. Генеральна прокуратура взялась за справу про вирубки лісу на Західній Україні, масштаб яких загрожує екологічною катастрофою.

У новій команді Генеральної прокуратури не обійшлося без втрат: з посади заступника генпрокурора пішла відомий адвокат Валентина Теличенко, проте вона наголосила на тому, що й надалі братиме участь у реформуванні ГПУ. Луценкові активно закидають втечу Олександра Онищенка, хоча багато з його критиків з депутатськими мандатами навіть не намагалися змінити регламент Верховної Ради, аби уникнути подібних "прикрих несподіванок" з парламентарями. Невідомо, чи вдасться Україні дістати Владислава Каськіва з далекої Панами, не надто високі шанси на екстрадицію з Ізраїлю Едуарда Ставицького, який там став Натаном Розенбергом. Проте порівняно з іншими генеральними прокурорами Луценко виглядає дуже активним.

Заслуговує на увагу вручення підозр у скоєнні злочинів Сергію Глазьєву, Сергію Шойгу, Валерію Герасимову та іншим організаторам гібридної війни проти України. Одні можуть тішитися надіями на розпад Росії, інші - готуватися до міжнародного суду над Путіним.

Резонансне зіткнення між працівниками Генеральної прокуратури та НАБУ було неминучим. ГПУ - стара структура з проблемами, що накопичувалася роками, залежна від політичної волі її керівника. Національне антикорупційне бюро - живе уособлення суспільного запиту на боротьбу з корупцією, яке робить багато, проте далеко від сторонніх очей. Нещодавній конфлікт між співробітниками двох структур був неможливий раніше, коли подібні зіткнення вирішувалися без залучення медіа. Тепер же спроба глорифікації НАБУ - опосередкована реакція на активність Юрія Луценка.

Луценко запевнив, що пропрацює на своїй посаді десь півтора роки. Отже, йому залишилося більше 400 днів, щоб довести, що генеральний прокурор здатен бути ефективним та незалежним навіть в Україні. І до того часу затримання мають перейти у судові процеси, бажано якнайшвидше: суспільство гостро потребує публічних проявів справедливості.