Здаю документи на шенгенську візу. Стопісятп'яту в своєму житті.

Запитую, де можна купити страховку? Дядя, що стоїть на вході в посольство, до речі, дуже важний, як атлант євросоюза, на плечах якого тримається вся євроінтеграція, троль, що охороняє вхід в візові закрома, каже: "та ось там, біля шлагбаума, підходьте, стоїть сіра машинка".

Підхожу до сірої машинки. Там на водійському кріслі спить ще один дядя у бейсболці. Прокидається. Страховка? Залазь. Залажу. Дядя похапцем, як гнучкий стрибун з шестом Бубка, перестрибує на заднє сидіння. Там стоїть величезний ксерокс, принтер і вся ця технічна ху*та. Підрубає ноут. Все, чик, заповнює, роздруковує. Все мігає і жужжит. Сервіс.

Одне питання крутиться у мене в голові: коли цю всю шоблу вже розженуть к х*ям собачим? Разом з всіма дядями, візами, вершителями доль на скільки давати, разову, мульті, рік, півроку, схемами, сірими машинками і гімнастами? Де віконечко, де офіційно продають страховки? Це друге питання, яке теж з'являється, але зрозуміло, що воно риторичне.