Вчора в усіх школах України розпочався новий навчальний рік. Яким його побачив у одній сільській школі український освітній діяч, колишній директор Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук, він написав у соцмережі Facebook:

Мої враження від учорашнього відвідування сільської школи, до якої мене запросили батьки, відповідаючи на мою прохання побачити свято Першого дзвінка без совкового нафталіну. Школу не називаю, щоб директору не були неприємностей від мудрагелів із райВО.

У цьому закладі майже 300 учнів. Близько десятої години до школи зібралося майже все село: від старих людей - до немовлят.

Айстри, жоржини, польові квіти були в руках майже кожного. Територія й будівля школи прикрашена кульками, стрічками, плакатами.

За кілька годин до десятої із шкільної території почала лунати музика, яку було чути в кожному куточку села. Вчителі зустрічали свої учнів на шкільному подвірї, спілкувалися з ними аж до того часу, поки з динаміків не пролунали фанфари. Ніяких лінійок і шикувань.

На ганок вийшов директор, привітався і сказав майже дослівно таке: "Я радий вітати сільську громаду біля нашої школи. Хочу вам усім сказати, що педагогічний колектив готовий розпочати новий навчальний рік. Чи готові до початку навчального року наші учнів та батьки?".

Одноголосним хором присутні відповіли: "Готові".

Тоді директор запросив до щогли з Державним прапором першокласника, одинадцятикласницю та двох учителів. Вони підняли Державний прапор. Присутні виконали Державний Гімн. Без трансляції його у запису. Хто, як умів.

Після цього директор всіх запросив до школи. Першими йшли першокласники... Щойно всі зайшли, пролунав дзвінок на перший урок... У багатьох класах разом із учнями на першому уроці були й батьки. Це шкільна традиція. Багато батьків залучалися до проведення уроку.

Щойно закінчився урок, всі висипали на шкільне подвіря. Там було організовано кілька майданчиків для розваг. На одному всі, хто бажав, могли показати свої таланти у виконанні пісень, декламуванні, танцях тощо. На іншому - розпочалися спортивні змагання. Іще на одному - різні конкурси та естафети. Був майданчик казок, учительський майданчик та інші.

Цікаво, що декламували, співали, танцювали, змагалися, стрибали, кричали від захоплення усі разом - батьки, діти, учителі. А у затінку великих лип стояло кілька столів, застелених сніжно-білими скатертинами. Печиво, яблука-груші-сливи, цукерки, компот могли взяти взяти всі і не раз. Столи накривала сільська Рада та спонсори...

До 16 години стояв галас й тривали веселощі. Після 16 години стомлений, але щасливий директор пішов до вчителів, які зібралися на чаювання. А я поїхав додому із святковим настроєм.

Між іншим, майже все літо школа й громада села тримали жорстоку оборону: школу хотіли зробити філією опорної. Оборону втримали.