У щорічному зверненні до парламенту президент Петро Порошенко, на мій погляд, виголосив цілу низку правильних тез: про необхідність протидії загрозі зміни політики західних партнерів, про необхідність подальшого відродження Збройних сил та спрямування всіх ресурсів країни на реалізацію цих завдань, стверджує в своєму блозі на "Новому часі" політолог Петро Олещук. Він зазначив загрози сепаратного миру з Росією, активізації бойових дій і підкреслив, що не може бути миру в обмін на території.

Разом з тим, нічого принципово нового ми не почули. Президент не сформулював нових шляхів протидії описаним викликам. За великим рахунком, стратегія української влади залишається все та ж: ми сподіваємося на західних партнерів, на їхні санкції і що це в кінцевому підсумку принесе якісь результати.

Порошенко заявив, що головним пріоритетом для нього є відновлення території України в кордонах 1991 року. Однак при цьому він зазначив, що повернення окупованих територій – питання не завтрашнього дня. Це, за його словами, дуже тривала і складна робота, в якій українська влада робить ставку на дипломатичні методи.

Безумовно, повернення втрачених територій – це пріоритет Порошенка. Водночас, у його виступі я не почув слів про те, що це станеться ще за його президентства. Наскільки я розумію, тепер це питання дуже віддаленої перспективи. Жодної конкретики. Відновлення територіальної цілісності України для Порошенка – як перемога світової революції для більшовиків: начебто всі знають, що це має статися, всі за це борються, але ніхто не може сказати, коли і як це буде досягнуто. Це свого роду "медіаціль", яка створюється не стільки для її досягнення, скільки для формування ідеологічної підоснови влади.

Порошенко також назвав два головних пріоритети в дипломатичній боротьбі з Росією: домогтися збереження санкцій і кинути зусилля на зміцнення міжнародної коаліції на свою підтримку. При цьому президент зазначив, що в Європі (і не тільки в ній) до влади можуть прийти політичні сили, які націлені на примирення з Росією, згадав метафору про "мюнхенську змову" проти Чехословаччини, підкреслив, що європейські уряди вже сьогодні зазнають тиску з боку опозиційних політиків, які прагнуть "умиротворити" Росію.

Тобто Порошенко підкреслив важливість дипломатії, одночасно перерахувавши суттєві небезпеки, які можуть звести всі зусилля в цьому напрямку нанівець. При цьому він не сказав, що Україна буде робити в такому разі, чи є у нас якийсь "план Б", що, якщо союзники почнуть "дрейфувати" у бік примирення з Росією?

Ця промова показала, що через два роки ми стоїмо на тих же геополітичних засадах, що й раніше. Ніякого особливого прогресу не спостерігається. Ми так само сподіваємося на Мінськ, нормандський формат і санкції.