Реальна історія, вчорашня буквально, але майже притча.

В нічному супермаркеті дістав телефон, щоб сфотографувати кохану дружину на фоні білої стіни. Тут добре освітлення, не те що на вулиці під ліхтарями. Одразу з'явився охоронець, без паузи прихопив мене за руку: "Заборонено знімати!" Ми з Вікою перезирнулися, посміхнулися: "Ну що, Сонечко, качаємо?.." - "Качаємо, коханий!.."

Да, ніколи не забороняйте людині фотографувати в супермаркеті, особливо якщо людина має журналістську освіту, вміє цитувати "Закон про Інформацію", до того ж має відносно непоганий настрій і натхнення посперечатися. Через кілька реплік охоронець піднімає голос, ми піднімаємо голос, втручається незнайома жіночка (на нашій стороні) і теж піднімає голос, ми з Вікою отримуємо задоволення, і, в принципі, на охоронця не ображаємося, бо хіба ж не знаємо, що вони бояться свого начальства та внутрішніх інструкцій більше за всі закони та конституції. Суперечка розгортається, охоронець явно пливе, ми потішаємося (приємно відчувати себе абсолютно правим і в центрі уваги), аж раптом врізається голос якогось мужичка. Мужичок вже розплатився на касі, і весь цей час стояв осторонь, трусячись від злоби.

- Та шо ви права качаєте тут!!! - лунає несподівано з його боку. Я (не втрачаючи впевненого позитиву) розвертаюся від деморалізованого охоронця, із задовленням беруся за нову жертву - "Друже, у громадському місці я маю право фотографувати все, і навіть тебе, лише не маю використовувати це фото в ..." - і я не закінчив фразу, бо мужичок несподівано заверещав на весь магазин: "ТА Я ТЕБЕ ЗАСТРЕЛЮ!!!"

Мій позитив одразу випарувався, я не звик такі слова пропускати повз вуха. Але мужичок виглядав непевно, геть не був схожий на загрозу, тож я втримав на обличчі саркастичну посмішку, подумав, як пожартвувати у відповідь... Несподівано мужичок надривно заревів на весь голос: НАХ*Й ВСІ ІДІТЬ ПІД*РАСИ С*КА БЛ*ТЬ НЕНАВИДЖУ!!! - і стрімко вибіг з магазину, потрасаючи над головою руками.
Ніяково стало навіть охоронцю.

Ця притча чи то про людей, які ненавидять, коли хтось "качає права", чи про стрес, який переповнює суспільство, і тільки чекає нагоди вирватися.