Щастя – це маленька точка у нескінченному спектрі між двома крайнощами: коли ти абсолютно вільний, але самотній – і коли ти оточений любов'ю, але прикутий до батареї.

Ми інколи забуваємо, скільки тоталітарних режимів були побудовані на прекрасному, нібито, бажанні: дати людині якнайбільше любові інших, але при цьому позбавити її свободи, щоб вона цю любов, не дай боже, не спаскудила.

Але сьогодні інша крайність: люди більше хочуть свободи, ніж любові, їм важливіше відв'язуватися, ніж прив'язуватися, дихати вільно вони хочуть більше, ніж торкатися іншого.

Тому самотність є найпоширенішою хворобою нашого часу свободи – свободи солодкої, але завжди трохи гіркої.