Мою дитину вчора отруїли в школі. В середу почали фарбувати кабінет поверхом вище і дітям разом з учителями довелося дихати токсичними випарами. Коли забирала доньку після уроків, сморід було чути біля входу до школи. Посеред робочого тижня. В перший навчальний тиждень. Ремонт в школі.

Донька розповідає, як сльозилися очі, голова йшла обертом, боліло в животику і часом не розуміла , що каже вчителька. Вночі прокинулася з плачем, що болить в носі. Волосся пахло фарбою, поки не вимили голову.

Сьогодні дільничний лікар поставила діагноз: токсичне отруєння. Директор бреше колегам з телеканалів на чому світ стоїть: ремонту не має і кличе мене на приватну розмову. Хоча на зустрічі з батьківським комітетом пообіця зупинити ремонт до осінніх канікул.

Що характерно, він тричі мені телефонував і жодного разу не поцікавився станом дитини. Оце я вважаю людяність. Оце справжній вчитель.

Центр Києва. 21 сторіччя. Реформа школи триває. У мене все. Лілія Гриневич не уявляю, як таке можете змінити.