Здорова нація не любить стереотипи. Мене, як багатьох, дратують оці вареники, маки, солом'яні стріхи, вічно п'яні та з ковбасою у товстих коротких пальчиках кум та кума, «чому розплетена коса», обов'язково буряки, картопля та «як не з'їм, то понадкушую».

Є серед німців нечупари, безголосі італійці, темпераментні естонці, непитущі росіяни, непідприємливі греки та українці без почуття гумору. Всілякі люди трапляються.

Стереотипи дратують, особливо перебільшені, проте ментальність ніхто не заперечує.

Словники кажуть, що ментальність це - спосіб мислення, загальна духовна налаштованість людини чи етносу до навколишнього світу. А я б ще назвала це народним характером.

Українці завжди були індивідуалістами, любили жити на хуторах, дуже довго думали, іноді надто довго, перш ніж на щось зважитися, українського селянина зсунути з місця чи змусити робити чи думати, як всі, було дуже й дуже важко. А іноді неможливо, про що свідчить уся наша історія. Проте, думаю, саме ця риса допомогла не щезнути і вистояти до сьогоднішніх днів.

Але роки фальшивої та цинічної радянщини, окрім мільйонів фізичних жертв, злочинні ще й тим, що міняли не лише території поселень, перекидали степовиків у гори, а горян із зелених лісів у царство вічної мерзлоти, а й зробили страшні метаморфози у свідомості. Почала мінятися ментальність.

Оцей колективізм, нескінченні збори, швондерівські пісні хором, бадьоре «я, ты, он, она - вместе целая страна», примусові суботники та вічні фальшиві демонстрації поступово перетворювали українця- індивідуаліста у колективіста.

Така зміна подібна на ідею змушувати текти річки у зворотному напрямку, людина втрачає родову пам'ять, губиться у просторі й часі, найголовніше - перестає бути собою. І роби з такою людиною що хочеш.

На щастя, наші річки не встигли вони вивернути у зворотні течії, хоча й пошарпали береги та почали замулювати воду. Нічого, береги можна укріпити, а течію почистити.

Але оця каламуть у вигляді псевдоколективізму все ж проявляється. Люди, порядні й хороші, раптом кидаються у «солідарність» із тими, хто й далі мулить нашу річку і руйнує береги. Нормальний роботящий, а головне, мислячий, індивідуаліст перетворюється у колективного адвоката авантюристів із сумнівною репутацією. Починає рвати сорочу на грудях за роботодавця, біг-боса, нав'язливу тимчасову партію, абсолютно незнайомих людей та за контору, де заробляє гроші на життя.

Українська індивідуалістична (ледве виговорила)) ментальність не раз нас рятувала від загибелі, тому народний характер псувати не варто. Це - наше спасіння насправді.