Насправді в історії з квартирою Сергія Лещенка повно помилок. Але є одна, ключова. Системотворча.

Веселуха навколо 192-х метрів на вулиці Франка вийшла зачотна. Тут тобі і купа різних фото жаб, і коментарі всіх, хто тільки міг прокоментувати (навіть Поярков не втримався, і до його честі, вийшло непогано), і купа різних документів, які повспливали. Що вже говорити про пряму мову фігурантів скандалу - самого власника квартири, його "улюбленої людини", несподіваної Мирослави Гонгадзе та інших.

Було де відвести душу, одним словом. Я за цим мовчки спостерігав (ну, майже мовчки), але тепер вирішив сказати одну річ - розумну чи ні, не знаю. Є таке правило - "сповідуй те, що проповідуєш". Так от головна проблема Сергія Лещенка в тому, що він його проігнорував. І саме ця невідповідність викликала таку реакцію.

Бо не можна чмурити Ющенка за шикарне життя його сина "в такій країні", а потім йти тим самим шляхом у країні, яка в рази, а то й на порядок гірша. (Порівняйте 2005-й і 2016-й - відповідь про те, коли жилося краще, буде однозначна.) Не можна боротися з чуваками, проявом безголовості і дурної показушності яких є у тому числі й "елітна нерухомість в центрі Києва" - і чинити так, як вони. Не можна. Як не можна поліцейському їздити п'яному і ігнорувати ПДР, як не можна священнику не дотримуватися церковних приписів, дотримання яких він вимагає від пастви.

Чому в Україні було таке негативне ставлення до міліції? Та саме тому, що вони, правоохоронці, першими ті закони і порушували. Чому в Україні негативне ставлення до УПЦ (МП)? Тому, що ця церква а) давно перетворилася на механізм заробляння грошей ("Мамоні, а не Богу возносять ці хуї свої молитви" - сказав класик, і це про них), б) попри показушну вивіску "Українська" не те що не українська, а антиукраїнська.

Та сама історія сталася і з депутатом Лещенком. І саме через оце от лицемірство банальна купівля квартири викликала таку бурхливу реакцію. А усе інше - недолугі виправдання Сергія про походження грошей (ви бачили в Україні людину, яка просто візьме і дасть тому, хто тобі не чоловік, хоча б в громадянському шлюбі, не родич, формально взагалі ніхто, отаку от суму - тобто по суті викине її в повітря?

тому-то аргумент "улюблена людина дала грошей" і викликає регіт і крутіння пальцем біля скроні), про всі ті позики, діджейські зарплати, волання про те, що це, мовляв, плата за його антикорупційну діяльність - усе це і багато ще чого іншого просто наслідок порушення головного правила. Лещенко - такий же мудак, як і ми з вами, такий же пересічний українець, як і ми з вами - і було очевидно, що він буде брехати, викручуватися, звинувачувати когось іншого, і так само за нього будуть тягнути мазу його друзі, приятелі та якось із ним пов'язані люди. Це все настільки очевидно для будь-кого, хто має на руках український паспорт і живе тут більше року, що я навіть говорити про це не хочу. Нудно. Таких історій навколо нас - сотні, тисячі. Просто не на рівні вулиці Франка і Верховної Ради. Але різниця - тільки у цьому. 150 тисяч долярів боргу на квартиру (припустимо, що версія про "Притулабанк" правдива) це рівно те саме, що й витрачені молодими мамами житомирського села Новий Завод "материнські" гроші на найкрутіші мобільні телефони. Це тупо понт. Чистий, дистильований совковий понт, який був та для більшості і залишається головним рушієм їхніх життів. І те, що Лещенка накрив цей понт - це не дивно, а закономірно.

Але навіть попри це йому би мало вистачити мізків дотриматися головного, золотого правила для будь-якої публічної (та й не публічної теж) людини. Не вистачило. І в цьому є єдиний ключовий момент всієї історії. Все інше ж, усі деталі, правдиві чи брехливі - це лише механізм.

Сповідуйте те, що проповідуєте. І буде вам щастя. Чи принаймні не буде ганьби.