Мало не щодня на сторінках Фейсбуку можна прочитати заклики громадських активістів до різноманітних толок, впорядкувань і т.д. З одного боку - тішить, що у нас стільки активних і совісних людей, котрі дбають про свої міста і вулиці, люблять їх і хочуть бачити чистими, впорядкованими та красивими. Але водночас не покидає думка: а до біса нам така влада, такі чиновники і тьма клерків, коли роботи з упорядкування і, відповідно, витрати на них лягають на плечі ініціативних людей.

Читайте також: «Совок» у сфері ЖКГ триває в Україні всі роки її незалежності

Я вже не раз думав, може то замість впорядкування чергової території, яка таки закріплена за якимось ЖЕКом чи ще чимось, взяти за барки відповідного чиновника, всучити йому в лапи не хабара, а мітлу з граблями і хай, паскуда лінива, прибирає. Чи дати йому пензля в руки - хай фарбує фасад, раз не може організувати роботу своїх підлеглих. Буде зле справуватися - можна й поза вуха разок-другий луснути. Ну це вже я, звісно, утрирую. Хоча хочеться.

Читайте також: «Нечего сказать». О росте тарифов и реформе ЖКХ

Я не є прихильником сумнозвісної психології Донбасу, але чогось згадалася мені історія про різницю менталітетів, яку моєму львівському товаришу розповів у Києві один донецький. Диспозиція така. Стоїть будинок. Біля нього якась комірка з якимось причандаллям. Поруч столик, за яким мужички попивають пивце і ріжуться в доміно. Метрах у ста від них займаються у гуртку авіамоделювання. Якийсь літачок летить не туди, куди йому належиться, потрапляє в комірку і вона починає горіти.

- Що у вас у Львові робили б мужички в такому випадку? - запитує донецький.
- Ну та як що? Кинулася б гасити вогонь, - здивовано відповідає львівський на таке, здавалося б, риторичне питання.
- То у вас. А в нас мужички плюнули на пожежу і побігли пиз...ти гурток авіамоделювання, - філософськи закотивши очі апелював представник Донбасу.

Дивлячись на львівських чиновників, так і хочеться відправити їх на Донбас. На перевиховання.