Цьогоріч в США пройдуть чергові президентські вибори, які призначені на вівторок 8 листопада. Безумовно, це подія світового масштабу, адже від керівника такої потужної держави як США багато в чому буде залежати політичний розклад у всьому світі. Проте, варто зазначити, що 58-мі вибори американського президента привертають увагу світової спільноти не так самі по собі, як через яскравих кандидатів, що беруть участь в президентських перегонах.

Традиційно основними претендентами на перемогу вважаються кандидати від Демократичної та Республіканської партії США, але у виборах можуть брати участь і інші кандидати від партій та само висуванці. Проте варто зазначити, що з середини XIX століття пост президента займають висуванці виключно республіканців і демократів.То хто ж вони основні претенденти на цьогорічну перемогу?

За результатами праймеріз після проведення з'їзду Демократичної партії вперше в історії кандидатом в президенти США стала жінка - Хілларі Клінтон (кандидатом у віце-президенти США від Демократичної партії став сенатор від штату Віргінія Тім Кейн).

Її основним суперником від Республіканців за підсумками партійного з'їзду буде відомий мільярдер Дональд Трамп (кандидатом у віце-президенти США від Республіканської партії став губернатор Індіани Майк Пенс).

Основними пунктами передвиборчої кампанії Клінтон є пропозиції щодо реформи права на володіння зброєю, плати за вищу і освіту тощо.

Представниця демократів вже заявила про свою чітку проукраїнську позицію та наміри дати відсіч Путіну. Вона порівняла дії російського президента з незаконного «приєднання» Криму до Росії із захопленням Гітлером області Чехії.

В серпні Клінтон звинуватила свого конкурента в боротьбі за президентський пост Дональда Трампа в вихвалянні президента РФ Володимира Путіна. При цьому вона назвала Путіна «хрещеним батьком світового націоналізму».

Щодо Дональда Трампа, його кандидатура є, однозначно, більш несподіваною.

Коли американський мільярдер виразив бажання брати участь у виборах президента, більша частина експертів, тай населення, сприйняли це як жарт. Ексцентричний Трамп раніше уже неодноразово епатував публіку, наприклад, доводячи, що Барак Обама не є американцем, або закликаючи його показати себе перед Путіним «мужиком».

Пізніше наміри Трампа щодо участі в президентській гонці таки підтвердилися і він навіть став офіційним кандидатом від Республіканської партії. Проте риторика мільярдера з того часу змінилася мало.

Вся програма Трампа будується на одіозних, часто безглуздих заявах, які просто приголомшують світову спільноту. До прикладу, зведення стіни протяжністю понад 3 тис. км і вартістю 12 млрд дол. на всьому кордоні з Мексикою є ключовим пунктом передвиборної програми політика в частині національної безпеки. При цьому Трамп впевнений, що за стіну має платити Мексика, інакше США заборонить мексиканцям, які працюють в штатах, переводити гроші рідним. Він назвав деяких мексиканських іммігрантів злочинцями і насильниками. Він також висловлював думку, що в США приїжджають гірші мексиканці.

Також він заявив, що його головним пріоритетом в разі перемоги на виборах стане депортація нелегальних іммігрантів, які вчинили злочини на території США. Своє негативне ставлення до приїжджих Трамп пояснює тим, що вони, на його думку, забирають робочі місця у корінних американців. І, варто зазначити, що ця теза дістала підтримку багатьох американців.

Ще були пропозиції заборонити в'їзд в США громадянам країн «з високим рівнем тероризму», співпрацювати з Росією в боротьбі з ІДІЛ, відмовитися від політики зміни режимів в інших країнах тощо.

Щодо України в своїх промовах Трамп займає досить неоднозначну позицію Так, в одному з інтерв'ю він заявив, що не задоволений тим, що США змушені псувати відносини з Росією через Україну. В той же час він також висловлювався стосовно того, що Україна заслуговує на більшу міжнародну підтримку, ніж має сьогодні, а США поки більше допомагають «на словах», а не на ділі. Одіозний мільярдер говорив, що розгляне питання про визнання Криму як території Росії і готовий розглянути і скасування санкцій проти Росії у разі обрання його президентом США.

Представники чинної влади одноголосно підтримують на виборах Хіларі Клінтон.

Крім Обами і Байдена підтримав Хілларі і її основний конкурент-однопартієць сенатор від штату Вермонт Берні Сандерс.

В свою чергу Дональд Трамп залишився не тільки без доброго слова від опонентів по партії та експертів, які іноді навіть відверто називають його клоуном, чи загрозою американським цінностям, але й важливих політичних фігур.

Так, президент США Барак Обама різко розкритикував Трампа, назвавши його неосвіченим і таким, що не має необхідної кваліфікації, щоб зайняти пост глави держави.

«За всю історію Сполучених Штатів Америки ще жоден кандидат від основної партії не знав - не смійтеся, послухайте - не знав настільки мало і не був так погано підготовлений з питань національної безпеки, як Дональд Трамп. І що мене найбільше захоплює, дійсно захоплює, так це те, що він навіть не намагається зробити вигляд, що знає щось про це», - сказав віце-президент США Джо Байден.

Редактор одно інтернет-видання Езра Кляйн написав, що ці вибори - це зовсім не ідеологічна боротьба між республіканцями і демократами, до якої звикли американці, - це боротьба між «нормальністю і ненормальністю».

У цій всій історії українців, безперечно, більше цікавить позиція кандидатів у президенти щодо нашої країни. І це не дивно, адже в нелегкій і нерівній боротьбі з російським агресором за свою цілісність і незалежність, великі сподівання ми покладаємо на підтримку міжнародної спільноти, в тому числі й США.

На перший погляд путінським протеже абсолютно яскраво виглядає саме Дональд Трамп (як через свою проросійську риторику, так і через той факт, що його виборчою компанією довгий час керував американський політтехнолог Пол Манафорт, який раніше працював на біду і сором України - колишнього президента-втікача Віктора Януковича.

В свою чергу Хілларі Клінтон багато експертів, тай політиків називають надією України.

До прикладу, про те, що перемога Гілларі Клінтон є бажаною для України, оскільки це підвищує шанси на виконання США своїх зобов'язань щодо забезпечення безпеки нашої держави сказала голова комітету Верховної Ради у закордонних справах Ганна Гопко.

Але насправді ситуація може бути зовсім не такою, як здається на перший погляд.

Розглянемо в якості прикладу скандал з атакою на сервер Демпартії.

Довідково: В кінці липня Клінтон звинуватила Росію у зломі серверів Демпартії. За її словами, Москва таким чином намагається вплинути на результати голосування. 22 липня сайт WikiLeaks опублікував майже 20 тисяч листів, більшість з яких належать Хілларі Клінтон. У цьому листуванні містяться зневажливі зауваження про іншого кандидата від Демократичної партії, сенатора від штату Вермонт Берні Сандерса. З листів також випливає, що члени Національного комітету явно підтримували Хілларі Клінтон під час внутрішньопартійних виборів демократів.

Здавалося б, все очевидно - Трамп довів свою «любов» до Путіна і останній прагне йому «віддячити». Але вся ця ситуація може мати 2 варіанти своєї суті: 1)таким чином Росія дійсно намагається втрутитись у виборчий процес в США і допомогти «своєму кандидатові»; 2)хакерська атака може бути всього-на-всього добре спланованою акцією штабу Клінтон та представників діючої влади, які її підтримують, аби дискредитувати опонента, адже Сандерс, якого Клінтон зневажила в опублікованих листах, у підсумку публічно її підтримав, а бруд, який став публічним надбанням після публікації листів Демпартії сайтом WikiLeaks, виявився не таким вже й «чорним» для Клінтон.

Щодо іншого - причетності політтехнолога, який працював з Януковичем, до виборчої кампанії Трампа. Дійсно підозріло і навіть дуже. Але ж російського коріння тут може і не бути, оскільки Пол Манафорт - насамперед хороший політтехнолог, який відчуває настрої виборців.

А якщо підсумовувати, взагалі всю риторику основних кандидатів на пост президента США я б радив розцінювати як елемент виборчих перегонів, адже не обов'язково ця риторика ляже в основу реальної політики. Особливо це стосується одіозного Дональда Трампа, який, скоріше за все, компенсує відсутність політичного досвіду яскравою і навіть абсурдною риторикою, полюючи на ЗМІ, аби постійно бути, так би мовити, на слуху.

Як на мене, хто б не переміг на президентських виборах в США, він займе адекватну позицію як щодо внутрішньої політики в США, так і щодо зовнішньої, зокрема що стосується України, яку підтримує увесь світ. Інакше в країні, яка ревно береже демократичні цінності і поважає закон, бути просто не може. В протилежному випадку неминучим буде імпічмент, чого не бажає жоден президент жодної з країн у світі.