Є серед закордонних політиків або просто державних чи королівських персон наші більш улюблені чи менш симпатичні.

Дівчата зазирають на фотки британської Катерини, мліють від усмішки канадського високого урядовця, всі українці обожнюють литовську пані Далю, ненавидять ясно кого, сперечаються про британських, французьких та німецьких лідерів.

І ось якраз одного німецького високого дипломата, та що там, найвищого - не дуже у нас люблять, ну, не те, щоб не люблять, але мало він симпатії у нас викликає своєю такою позицією, щоб ми з ворогом-агресором, як в дитинстві, взялися мізинчиками і сказали - мир, мир. Не підходить нам такий спосіб, а пану Ш. дуже навіть підходить.

І ось сьогодні дивлюся, як група закордонних високопосадовців поїхала на наш схід дивитися на припинення вогню. І пан Ш. був там, він - один з найповажніших. Але чомусь для поїздки на наш понівечений схід він одягнув таку краватку, що я не могла відвести від неї очей. Яскравого люмінісцентно рожево-малинового кольору. Ще й з блиском.

Ми, рядові громадяни, начиталися книжок та надивилися фільмів про надзвичайно важливі знаки у дипломатів, що вони навіть спіднє не одягнуть без якогось спеціального смислу, що саме у дипломатів існують справжні та строгі ритуали, дотримання та дрес-коди. Всі пам'ятають знамениті брошки пані Мадлен з Америки, наприклад. Непомітно, вишукано, стильно, гарно, але завжли із натяком чи сенсом.
Може, ця краватка кольору 'вирвиоко' пана Ш. і мала на меті якийсь заклик до миру посеред зруйнованих мостів нашого багатостраждального сходу, але мені особисто вона точно не додала симпатії до високого німецького дипломата.