19 вересня під час перестрілки в ресторані елітного селища Горки-2 в Підмосков'ї був вбитий Євген Жилін - очільник проросійської організації «Оплот», що була створена в Україні у 2010 році. Як відзначають всі свідки вбивства бойовика Жиліна, ймовірний кілер сів за сусіднім столиком і стежив за своїми жертвами. При цьому сам вбивця, за словами дівчини-хостес, прийшов в заклад хвилин за двадцять до потерпілих.

Підозрюваний замовив собі каву. Однак один з очевидців відразу зазначив, що відвідувач не став роздягатися, залишивши плащ, і не зняв у приміщенні капелюх. Крім того, на його обличчі були окуляри без діоптрій і вуса, які виглядали неприродно і були схожі на накладні. Згодом, двоє чоловіків з'явилися в кафе і зайняли столик неподалік від свого вбивці. Несподівано він підскочив з-за столика і швидко підійшов до сидячих людей. «Він вистрілив не менше 4-5 разів. Кулі одному з відвідувачів потрапили в голову і груди. Від отриманих поранень той помер на місці», - розповідає джерело.
МІЛІЦЕЙСЬКО-ТЮРЕМНА ДОЛЯ

Євген Жилін народився в Харкові. Навчався у Харківському університеті внутрішніх справ на факультеті економічної безпеки. Перша офіційна робота - на харківському танкову заводі ім. Малишева помічником слюсаря. По закінченню вишу працював в УБОЗ на посаді оперативного працівника. Після чого перевівся до СБУ. Потім він був ув'язнений, після звільнення відновився в УБОЗ, де пропрацював ще 2 роки і у 2010-му (у віці 34 роки) вийшов на пенсію за вислугою років.

За словами голови Української гельсінської спілки з прав людини Євгена Захарова, справжня причина уходу Жиліна з правозахисних органів був арешт через звинувачення у подвійному вбивстві - справу закрили за відсутності доказів. Під час Помаранчевої революції приблизно 3 роки «оплотівець» відбував покарання у в'язниці через звинувачення у замаху на секретаря Харківської міськради Геннадія Кернеса, перевищені службових повноважень і незаконному застосуванні вибухівки та зброї.

Відновлення Жиліна на посаді співробітника МВС набуло розголосу після того, як головний редактор газети «Новий стиль» Василь Климентьєв опублікував відкритого листа на ім'я прокурора Харкова про неправомірність зачислення на службу МВС Жиліна на підставі того, що де-юре кримінальне провадження по ньому не закрите. Згодом Климентьєв і головний свідок у справі зникли безвісті. У квартирі адвоката Климентьєва, а також в редакції газети «Новий стиль» були вилучені комп'ютери, після чого газета була змушена закритися. Правозахисники пов'язують смерть головного редактору газети «Новий стиль» з Жиліним.

Читайте також: "Убивство Жиліна: "борець" за "рускій мір" був типовим братком"

У 2010 році, після звільнення з правоохоронних органів, він зареєстрував за одною адресою і під одною назвою «Оплот»: бійцівський клуб, спортивний клуб, універсам, благодійний фонд, аудиторську компанію, юридичну компанію та інформаційне агентство.

Наприкінці 2012 року ввійшов до складу засновників ТОВ «Харківспецнадра». Ця фірма державні тендери не вигравала, обмежуючись роллю переможеного. Після появи Жиліна «Харківспецнадра» успішно завершила судову тяганину з фірмою «Таміра», за яким жилінська компанія отримала три будівлі у Харкові. До відчуження, за свідченням правозахисника Євгена Захарова, майно намагались захопити силовими методами особи під головуванням Кернеса.

28 лютого 2014 року до харківського Майдану прибуло підкріплення у вигляді частини київської сотні «Соціал-національної асамблеї» та «Патріота України», що входять до складу Правого сектору. Двісті учасників цієї організації вирушили у напрямку будівлі бійцівського клубу «Оплот», заздалегідь попередивши про візит. На підході, з боку іподрому, який розташований за будівлею клубу, по активістам невідомі відкрили вогонь з пістолета ТТ, кулі ні в кого не влучили. В клубі нікого не виявилось, окрім кількох осіб, які швидко залишили будівлю через чорний хід. Лідер організації «Патріот України» Андрій Білецький заявив присутнім, що захоплене приміщення буде використовуватись як один із штабів революції.

З квітня 2014 року Жилін та «Оплот» підозрюються в підпалюванні автомобілів, викрадені людей під час Євромайдану, зокрема лідер проросійської організації входив до складу групи осіб, що викрали Ігоря Луценко та Юрія Вербицького.

ЗАЧІПКИ ДЛЯ ВЕРСІЙ

Наразі російське слідство вивчає всі версії вбивства керівника Жиліна. «На даний час вивчаються всі можливі версії цього вбивства, включаючи його громадську діяльність. Пріоритетних поки немає», - йдеться у повідомленні правоохоронної структури РФ.Зазначається, що слідчі також будуть вивчати, чим Жилін займався в Московському регіоні і встановлюватиметься його коло спілкування. За попередньою версією, вбивство носить замовний характер.

У серпні 2016 року Генпрокуратура України опублікувала переговори радника Володимира Путіна Сергія Глазьєва з рядом осіб, які брали участь в організації сепаратистських виступів в Криму і на південному сході материкової України. З відкритих джерел можна встановити, що фігуранти прослушки дійсно брали безпосередню участь у подіях в Україні навесні 2014 року.

У цьому матеріалі фігурує представниця Жиліна під ім'ям Тамара. ГПУ датує її розмову з Глаз'євим 27 лютого 2014 року. Напередодні цього бійці «Оплоту» напали на активістів харківського Євромайдану і штурмували будівлю облдержадміністрації. За повідомленням Харківської правозахисної групи, 1 березня «оплотовці» брали участь у взятті місцевої ОДА і вигнання з неї активістів Євромайдану.

У лютому цього року ГПУ почала розслідування кримінального провадження проти кількох учасників харківського спортклубу «Оплот», у тому числі його засновника Жиліна і ринг-анонсера Алекса Кардо. В матеріалах справи зазначається: в грудні 2013-го - лютому 2014-го Жилін організував і чинив насильницькі напади на учасників протестів в Києві і Харкові. Більш того, залучав до цих злочинів жителів Харкова, бійців спортивного клубу «Оплот», зокрема учасників боїв без правил, іноземних студентів з країн Закавказзя і так далі.

Один з епізодів, за який правоохоронні органи намагаються залучити професійних «тітушек» до відповідальності, пов'язаний з подіями 20-21 січня 2014 року. Тоді Жиліним була організована поїздка з Харкова до Києва групи осіб чисельністю до 100 осіб (точна кількість не встановлено) на трьох автобусах.

Жилін приїхав до Києва для координації дій учасників групи поїхав до столиці на легковому автомобілі. Але перед виїздом в приміщенні бійцівського клубу в Харкові він визначив старших груп в поїздці. Так, наприклад, в їх число потрапив Алекс Кардо.

Під час інструктажу Жилін повідомив про можливість застосування проти активістів Євромайдану фізичної сили, затримання останніх і передачі їх співробітникам міліції. Також він поставив завдання щодо чергування на в'їздах до Києва для виявлення машин з ймовірними учасниками протесту і «сприяння» співробітникам органів внутрішніх справ у протиправному недопущення їх до столиці.

Виконавці прибули до Києва, одягнені в білі балаклави і озброєні битами. По приїзду частина з них зайшла в вестибюль метро «Петрівка», де «оплотовці» побачили і помилково прийняли одного з пасажирів метрополітену за учасника протестних акцій Євромайдану. Він був викрадений і побитий. Згодом «евромайданівця» перевезли в наметовий табір «тітушек», розташований по вул. Колекторської, 24/26 в Києві, неподалік від станції метро «Бориспільська», де до потерпілого застосовувалося катування. Суд дав дозвіл на затримання Алекса Кардо, але при цьому було зазначено, що підозрюваний переховується і оголошений в міжнародний розшук...

ПІСЛЯМОВА

Тим часом серед українських користувачів Facebook спостерігається шалена радість з приводу смерті Жиліна. «Ще на одну падаль стало менше! Відкрию за це шампанське. Знаю що не останню пляшку будемо відкривати. Слава нації! Смерть ворогам! Земля бетоном новососу», - пише один користувач соцмережі.

А інший розвиває думку: «Пам'ятаю, в кінці березня 2004 року деякі мої знайомі не розуміли, чому я був так задоволений, коли стало відомо, що в Секторі Газа ізраїльтяни ракетою, випущеною з вертольота, знищили одного з засновників терористичної організації «ХАМАС» шейха Ахмеда Ясина. «Як ти можеш так радіти?», - дивувалися мої візаві, що ніколи не бачили ні війни, ні наслідків терактів, коли я показав їм запис знищення бандита, зроблену з вертольота, - адже він же сліпий інвалід...». Думаю, ті мої співрозмовники, що дивувалися, як можна радіти знищення бандита, сьогодні дивляться на цей процес трохи інакше. Це все до того, що під Москвою 19 вересня був убитий бандит і терорист, лідер бандитської організації «Оплот» Євген Жилін»...

Всі ці емоції підчас війни зрозумілі. От тільки ні сантиметру окупованої землі вони не повертають і насправді сильнішими нас не роблять. З гучної втіхи над загибеллю ворогів переможна стратегія не будується.