Жодного митця не вітають у нас із перемогою так, як спортсмена. Жоден митець не отримує від держави таких нагород і грошових дарів, як спортсмен.

Хоча через 100 років про спортсмена уже всі надійно забудуть, а митці приречені жити в пам'яті людей, у книжках, галереях, театрах і коцертових залах ще довго-предовго. Навіть ті з античної доби. 

Читайте також: Масові спортивні ігри: контроль чи втіха

Держава, наклавши на культуру, ніколи не витягне свого спорту нагору, що й задемонстрували усі чемпіонати з футболу й олімпійські ігри.
Виняток лише паралімпійці, бо ними керувала нестримна воля до перемоги, вони боролися не так за престиж держави. як за силу свого духу, за майже понадприродні властивості свого тіла.

Читайте також: Паралімпіада-2016: українські спортсмени встановили 22 світових рекорди в Ріо

За що боролися всі інші? Хтозна. У кожному разі волі духу вони не проявили. Бо бабло і так дістали.