У рекомендації Володимира Путіна обрати новим головою Державної думи Росії В'ячеслава Володіна мало хто побачить реальну кадрову зміну. Був Наришкін, який до свого призначення в Думу працював головою адміністрації президента, став Володін - колишній перший заступник керівника адміністрації. Яка відмінність?

Відмінності, між тим, є. І вони не тільки в тому, що на відміну від непоказного Наришкіна Володін - публічний політик із амбіціями. І навіть не в тому, що на відміну від сірого виконавця Наришкіна, що нагадував принтер, Володін - архітектор нинішньої російської політичної системи «керованого самодержавства», яка виразилася в його ж власній формулі: «Є Путін - є Росія, немає Путіна - немає Росії».

Головна відмінність Володіна від Наришкіна в тому, що Наришкін - людина Путіна. А Володін - ні.

На перший погляд це твердження виглядає дивно. У Росії всі номенклатурники - люди Путіна, та й Володін, за твердженням російських ЗМІ, зобов'язаний Путіну всією своєю кар'єрою. Але це не так. У велику політику Володін прийшов як заступник керівника, а згодом керівника фракції руху «Отєчество» - «Вся Росія». Цей рух очолювали мер Москви Юрій Лужков і екс-прем'єр Євген Примаков, який перебував у непримиренній опозиції до Путіна і його партії «Єдінство». Протистояння двох кланів було настільки серйозним, що в Держдумі «Єдінство» увійшло в союз з комуністами, щоб ізолювати «Отєчество» і не дати йому посад у керівництві парламентом.

Так що з Путіним Володін став зближуватися тільки після 2003 року, коли «Отєчество» об'єдналося з «Єдінством» у партію влади - «Єдину Росію». Більш професійні номенклатурники з «Отєчества» після об'єднання легко здобули апаратну перемогу над пройдисвітами з «Єдінства». Так Володін, зрештою, і потрапив у Кремль. Чи став він людиною Путіна? Очевидно - але настільки, наскільки йому самому потрібен Путін.

Читайте також: Эксперт: «Россия движется от плохого к худшему»

У збудованій за рецептами Володіна державній структурі склалася парадоксальна ситуація. Всі вищі пости в державі займають чужі Путіну люди. Прем'єр-міністр Дмитро Медведєв - висуванець «сім'ї» Єльцина, як і міністр оборони Сергій Шойгу. Голова Держдуми В'ячеслав Володін - виходець із «Отєчества», голова Ради Федерації Валентина Матвієнко - протеже Євгена Примакова. А ось соратники Путіна Сергій Іванов і Сергій Наришкін втратили вищі посади, хоча і дуже хотіли зберегти владу.

Створюється ідеальна ситуація для палацового перевороту. Путін контролює тільки чекістів, але в разі соціальних потрясінь вони не здатні тримати удар. І протистояння з армією чекісти завжди програвали, як про це свідчить сумна доля Лаврентія Берії.

Зрозуміло, що така кількість «чужих» - це зовсім не гарантія перевороту, але хороше пояснення того, чому в критичній ситуації російські керівники не будуть триматися за Путіна. Володін та інші не можуть не розуміти, що ідея «немає Путіна - немає Росії» прирікає на крах не Росію, а їх самих.