До проблеми "гаазького суду" над Путіним і К.

70-90% публіцистики молодих (за часом знайомства з тематикою) "росологів" уперто гарантують міжнародний суд над Путіним і, взагалі, РФ. Як правило, місце суду над потенційними підозрюваними-обвинуваченими-підсудними вказують у м. Гаага (Нідерланди).

Щоправда, не завжди уточнюють, про який суд в Гаазі йдеться. Слід припустити, що автори, не заморочуючись, мають на увазі якийсь із двох судів - Міжнародний суд ООН або Міжнародний кримінальний суд, котрі розміщені саме в цьому місці.

МС ООН, ЗА ЗГОДОЮ СТОРІН, може розглядати спірні питання щодо кордонів між державими, проблематику вилову риби тощо. За згодою сторін. Суд, звичайно ж, перебуває під певним контролем головного органу ООН - Ради безпеки, де вплив на призначення суддів і врешті-решт право вето має РФ.

Юрисдикція ж МКС поширюється лише на держави, котрі визнали цю юрисдикцію шляхом підписання й ратифікацію Римського статуту національним парламентом (набуває сили закону). РФ підписала РС, проте Держдума його не ратифікувала. Чинячи саме так, Москва, вірогідно, залишила собі можливість подавати до суду й впливати на його діяльність, проте, не ратифікувавши, заборонила його юрисдикцію щодо власних громадян.

Як не вИзнає РФ й невигідних їй рішень Європейського суду з прав людини, бо його юрисдикцію, що поширюється лише на членів Ради Європи, Москва може не визнати, призупинивши членство в РЄ або й, взагалі, вийшовши з цієї міжнародної організації.

Отже, на сьогодні не існує жодного міжнародного юридичного механізму притягнення громадян РФ до кримінального суду за воєнні чи інші злочини. (Або держави РФ - за порушення прав людини (ЄСПЛ)). Включно з "гаазьким трибуналом". Виходом може бути заочне або, в разі арешту, очне засудження будь-яким окремим національним судом громадян РФ й оголошення їх у міжнародний розшук (якщо дозволяє нац. юр. база). Або створення кількома державами спеціального трибуналу щодо дій громадян РФ (або щось подібне). Проте, звичайно ж, РФ не визнає рішень і цього суду. (І розпочне мстити.)

Іншими словами, не існує механізму притягнення до відповідальності громадян РФ, котрий би гарантував відповідний кінцевий результат. Добровільно РФ не співпрацюватиме з такими судами й оголосить їх нечинними чи й навіть злочинними.

І реагуватиме відповідно. Точнісінько, як не визнавив би їх і Третій Райх, якби не зазнав нищівної поразки у війні й не погодився на БЕЗУМОВНУ капітуляцію. Теоретично, міг би повторитися сербський сценарій, за якого офіційна влада мусила видати МКСу С.Мілошевича, бо це було умовою кредитів, інтеграційних процесів, зняття санкцій тощо. Але у випадку РФ це навряд чи можливо. Аж до її дезінтеграції, чого поки що як вогню бояться "світові лідери" й демократична влада України.

Хоча, звичайно, саме Україна - єдина з держав, що могла б реально взяти грант у Заходу на зруйнування російської держави зсередини. Ми все для цього маємо. Включно з палким бажанням. Але "ми" - це не "вони", котрі рятують російських окупантів на нашій території, борються за "збереження обличчя" Путіна й успішно інвестують у російську економіку.

Таким чином, притягнення посадових осіб у РФ до кримінальної відповідальності в МКС (інших таких поки що не існує) неможливо до безумовної капітуляції РФ внаслідок воєнної поразки або дезінтеграції й економічного колапсу частин тоді вже неіснуючої РФ, коли якась із територіальних правонаступниць погодиться видати підозрюваних в обмін на закордонні бонуси.

Проте на сьогодні держава Україна, за фактом, робить усе можливе (в т.ч. уникаючи ратифікації Римського статуту), аби врятувати підозрюваних у тяжких воєнних злочинах від відповідальності, а Росію - від руйнації.

Очевидно, розмови про "це" пов"язані з інфантилізмом, невисокою відповідальністю й браком освіти.