Тиждень хімотерапії = 1000 доларів США.

Місячна пенсія по інвалідності = 1000 гривень.

Це проблема! І не одна.

Проблема 1. Незаможні люди не отримують належної реабілітації. Після операцій чи критичних процедур, їх стабілізують та відправляють додому вмирати. По суті, сучасна українська медицина для критично хворих, що не мають грошей - це хоспіс. Цей хоспіс досить низкої якості.

Читайте также: Нобелевская премия 2016 года: лауреат доказал, что поститься полезно

Проблема 2. Критично хворі та їх родини не отримують належної інформації, щоб прийняти правильні рішення. Чи варто продати квартиру і заплатити за хімотерапію родича 10 000 доларів США? Наскільки це продовжить життя? Якої якості буде це життя? Лікарі не кажуть. Вони беруть гроші за те що вони "лікують". Але ніяких сценаріїв та обіцянок зазвичай не роблять.

Проблема 3. Якість лікування. Немає можливості перевірити якість медичних послуг для критично хворого. В хворого та родичів стрес та відсутність розуміння. Систем контролю якості немає. Паталагоанатоми правди можуть не казати, щоб не підставити лікарів. Хворим зазвичай невідомо, наприклад, скільки пацієнтів вмерли під час операцій конкретного хірурга. Тощо...

Проблема 4. Ціни. Тому що хабарі, непрозора конкуренція, невідома якість лікарів, люди готові платити надціни за відомих хірургів, спеціалістів ... По суті, відбувається монополізація ринку критичних медичних послуг.

Я не думаю, що тут винні олігархи або Янукович. Але з цим щось потрібно робити.