25 років - саме стільки просидів у в'язниці на Соловках (Російська імперія) останній кошовий отаман Запорозької Січі Петро Калнишевський. Там і помер у віці 113 років...

А тепер уявіть собі цю картину: "Коли кошового перевезли з Прядильної камери в інше приміщення, то від нього залишилося в камері більше як на два аршини нечистот. Просидівши в тюрмі такий довгий час, він здичавів, став похмурий і втратив зір; в нього, як у звіра, виросли великі нігті, довга борода і весь одяг на ньому, каптан з ґудзиками розпався на лахміття і звалювався з плечей..."

І ще: "В ямі в'язень дерев'янів од холоду, він не знав ні тепла, ні світла, тіло його, особливо закуті ноги, вкривалося страшними болячками, а в суглоби ніг і рук проникав нестерпний ревматизм; одяг в'язня перетворювався на лахміття, нігті виростали і ставали схожими на пазурі, власні випорожнення отруювали міазмами всю яму, і, на додаток до всього цього, на нещасного в'язня нападали цілими зграями голодні пацюки. Тоді порушувалося питання про те, чи можна спустити в яму палицю, щоб в'язень відганяв од себе злих пацюків. Але це питання вважалося за таке важливе, що з приводу цього зверталися по дозвіл до самої столиці (Москви - авт.), і, поки звідти приходив дозвіл, пацюки завдавали безсилим мученикам тяжких страждань; вони об'їдали їм носи, вуха, пальці ніг, закутих у кайдани". (Шаповал І. М. В пошуках скарбів. - Дніпропетровськ : Промінь, 1990. -­ 350 с.)

Читайте також: Україна та скіфи: яке їхнє місце в нашій історії?

1801 р. Петро Калнишевський був помилуваний за загальною амністією й отримав право на вільний вибір місця проживання. За своїми літами (йому йшов 111 рік) і станом здоров'я залишився ченцем у монастирі, де й помер на 113 році життя 12 листопада 1803 року.

За його страждання і праведне життя Помісний Собор УПЦ Київського Патріархату (2008 р.) благословив приєднати праведного Петра Багатостраждального (Калнишевського) до лику святих для загального церковного шанування.

Пройде ще кілька століть після кончини отамана і Церква Московського Патріархату також канонізує його... Рука Москви його знищила, рука Москви його ж канонізувала. Можливо Росія тепер гордиться, що "завдяки" завданим мукам Петро Калнишевський і став святим і сам повинен був дякувати Москві за таку надану можливість бути канонізованим Російською Церквою? Як би не було 23 грудня 2014 - УПЦ Московського Патріархату приєднала його до лику святих...

І таке буває...

Завдяки "наказам", що віддавались з Москви, українця мордували довгих 25 років, тримали на голій землі і, довівши до такого страшного стану, відпустили у віці 110 років...

Народитись в кінці 1600-х і померти на початку 1800-х. Три століття перейшов український отаман і не зламався, не здався, не схилив голову. Як доказ того, що він помер тихою смертю наведемо напис, що зберігся на паперті Спасо-Преображенського собору Соловецького монастиря. На могильній плиті пише: "Скончался 1803 года, октября 31 дня, в субботу 112 лет от роду смертию благочестивою, доброю".