Уявіть собі, Сінгапур, рік 1961-й. Третій рік прем'єрства Лі Кван Ю.Сингапур ще не увійшов до складу Малазійської Федерації і тим паче з її складу ще не вийшов. Сінгапур, одна з найбідніших і найбільш перенаселених держав Азії, де китайськомовна меншість, яка насправді є більшістю, читає червоні книжечки і мріє, аби прийшов Мао. Сінгапур, де щойно заборонили і ув'язнили офіційних комуністів, які привели Лі Кван Ю до влади, але профспілкові лідери і опозиційні політики поки що сушать на волі сухарі. Сінгапур, куди, незважаючи на всілякі податкові пільги, ще не прийшов не те що великий, а навіть середній і дрібний інвестор, а учорашні господарі-британці перевели не лише кошти, а й офіси своїх компаній до Куала-Лумпур. Сінгапур, де корупція єдиний спосіб прогодуватися чиновникам, де саджають за ґрати не за корупцію, а за політику, однак попри те, другом ти був вчора прем'єрові чи ні. Сінгапур, якому Малайзія по кілька разів на місяць перекриває трубу (не з газом, щоправда, а з водою). Сінгапур, який якщо й називають дивом, то не через успіхи економіки, а тому, що буде дивом, якщо він проживе хоча б ще один день. Сінгапур, рік 1961-й - третій рік правління Лі Кван Ю і, відповідно, третій рік радикальних реформ.

Читайте также: Реформы и две гарантированные позиции для их воплощения в жизнь

Як же мало ми насправді знаємо про технологію дива. Ми судимо про економічні успіхи азіатських тигрів за їхніми результатами через півстоліття, за добре написаним постфактум буклетом на кшталт «Із третього світу в перший»; про грузинські реформи за туристичною вивіскою Батумі, за вітринами сервісних центрів і нових поліцейських дільниць. І дивуємося потім, чому не вийшло у грузинів, де швидкі і відчутні результати у нас. Ми спробували наслідувати, уважно вивчивши, грузинський досвід реформ в їх короткостроковій перспективі і повністю проігнорували їх головний урок. Чергові парламентські вибори у Грузії ще раз засвідчили, порівняно нескладно створити лояльне до бізнесу середовище і навіть побудувати гарні центри з надання населенню послуг. Набагато складніше втримати результати цих реформ, особливо у світлі того, що найважче піддається інноваційним змінам саме свідомість цього самого населення, яке не вміє думати у перспективі, яке живе лише тут і зараз.

Азійський рецепт - закріпити результати реформ на досить тривалий термін, аби покоління, що зросло за нових правил гри, пов'язувало свою ідентичність саме з ними. Чому нам не підходить цей азійський рецепт? Річ навіть не в освіченій диктатурі. Хоча, справді, азійські тигри мали справу з прагматичними США, а ми з європейськими ідеалістами і чистоплюями. Головна проблема України тут у демографії. Старіння нації, що розпочалося ще в СРСР, посилюється зростаючою еміграцією, основу якої становить молодь. Із запровадженням безвізового режиму з ЄС цей процес ще прискориться. Як результат, щороку зростає й так критичний відсоток населення, яке сповідує застарілі цінності минулих режимів, любить поговорити, але відмовляється жити за новими правилами гри. Ось у цьому і є головний урок грузинських реформ для України, пояснення, що не так пішло у них.

Виходу немає, ми приречені на невдачу? Важко, майже неможливо оцінити процес, перебуваючи усередині хімічної реторти, в якій він триває. Важко судити про смак страви, поки до неї не додано останній інгредієнт. Сінгапур, Республіка Корея, Грузія не єдині книжки у збірнику рецептів економічного дива. Не знаю, як зараз, а раніше в таких книжках було заведено наприкінці залишати кілька чистих аркушів, аби господиня мала куди вписати і свій власний рецепт. У нас все погано? Згадайте Сінгапур, Республіку Корею і той факт, що в Україні триває всього лише третій рік реформ.