Ми повинні констатувати, що маємо справу з найбільшим за всю історію провалом американської польової соціології, наголошує в своєму блозі на "Новому часі" політолог-міжнародник Олександр Сушко. Тієї самої соціології, яка має величезну історію за плечима, дуже гарну, перевірену роками методологію і репутацію точності. Ще ніколи не траплялося, щоб всі одностайно прогнозували перемогу одному з кандидатів, а переміг інший. Це провал.

Звичайно, цей провал частково можна виправдати тим, що в абсолютних цифрах Клінтон усе ж набрала більше голосів – на 0,2 або 0,3% більше, ніж Трамп. Але їй прогнозували серйознішу перемогу.

Читайте також: Що віщує Європі президентство Трампа

І головне – різка розбіжність результатів у штатах, які стали ключовими для перемоги Трампа. Це штати Північного сходу США, прилеглі до Великих озер: Пенсильванія, Мічиган, Вісконсин і Огайо. Результати відрізняються від прогнозованих на 6-7%, а це дуже велика помилка.

Причому я не кажу про одне конкретне дослідження. Мова йде про всю сукупність соціологічних досліджень, адже саме на її основі робилися оцінки і прогнози. Виходить, що ця помилка не є поодинокою; вона повторюється. Отже, можна говорити про те, що наявний соціологічний інструментарій не врахував чогось істотного.

Перше, чого він не врахував, лежить на поверхні. Це різна вмотивованість прихильників двох кандидатів до походу на вибори, тобто явка. Опитування не виявили психологічно велику вмотивованість виборців Трампа і більшу байдужість виборців Клінтон, через яку її прихильники показали низьку явку. Причина цього лежить у психологічній площині, яку важко виявити соціологічними дослідженнями. В цьому випадку середньостатистичний виборець Трампа був більш емоційно мотивований – можливо, навіть екзальтований. У Трампа було потужне емоційно заряджене ядро електорату, яке щиро вірило в свого кандидата і бажало йому перемоги. У Клінтон такого ядра практично не було: більшість її виборців голосували за неї, тому що були проти Трампа, за демократів, здоровий глузд і нормальну, звичну політику. У них не було пасіонарності, як у виборців Трампа, які вважали це голосування останнім шансом на зміни. Зовсім інший рівень психологічної вмотивованості. Відповідно, явка серед виборців Трампа була вищою.

Читайте також: Американські посли запевняють, що Трамп не припинить підтримку України та країн Європи

Другий момент, менш помітний, який соціологія пропустила – мабуть, серед виборців Трампа значно більша кількість людей, ніж серед виборців Клінтон, відмовлялися брати участь у соціологічних опитуваннях. В соціології є таке поняття, як response rate – рівень відмови від участі. Як правило, він становить від 25 до 35% респондентів. Цілком імовірно, що через більшу емоційну зарядженість, та ще й негативну, виборці Трампа частіше, ніж виборці Клінтон, відмовлялися відповідати в соціологічних опитуваннях. І це теж щось нове для США – раніше такого не траплялося. Тому соціологи й не були готові до такого феномену.

Таке моє пояснення того, чому в деяких штатах була допущена така велика похибка, яка в цілому призвела до дуже серйозного спотворення прогнозної картини напередодні виборів.

Я не думаю, що картина змінилася через людей, що визначилися з кандидатом в останній день. Не було приводів, які могли б мотивувати виборців, що сумнівалися, проголосувати за Трампа. Тож, вважаю, рішення були прийняті не в останній день – соціологи про них просто не дізналися.

Якщо ж говорити про феномен Трампа в цілому, то це перемога людей з невисокою освітою, людей з провінції, маленьких міст, білих чоловіків. Дуже помітні аналогії з референдумом щодо Brexit. Ті ж соціальні верстви, які в Британії забезпечили перемогу прихильникам виходу з ЄС, призвели до перемоги Трампа в США.