Навряд чи зараз доречно говорити про "Захід". У багатьох царинах (безпека, торгівля, зміна клімату) Дональд Трамп не має нічого спільного з іншими лідерами розвинених промислових країн. Інституції США справді потужні, і більшість американців усе ще має клепку в голові; може, президентські реалії чогось навчать Трампа. Може, за чотири роки все буде інакше. Однак наслідки події вже завдають величезної (причому дедалі більшої) шкоди.

Для початку: Росія безпардонно й успішно втручалась у передвиборчі перегони в США. Продовження слід очікувати на прийдешніх виборах у Франції, Німеччині та інших країнах. Хакерські атаки, витоки інформації та породження недовіри за допомогою сфабрикованих скандалів виявилися надзви­­чайно потужними інструментами. Може, Трамп і не відчуває безмежної вдячності до Путіна, але російський лідер, поза сумнівом, святкує перемогу.

У Європі й досі були самі негаразди. Без американського лідерства буде ще гірше. Менше ризиків несхвалення й контрзаходів із боку великих гравців – більше спокус домовлятись із Путіним. Тепер відповідальність лягає на плечі Анґели Меркель. Нині вона лідер вільного світу, а Європі без Німеччини – ні туди, ні сюди. Пролунав тривожний дзвінок для тих, хто гадає, ніби атлантизм – це замінник дипломатії, зокрема для поляків.

Читайте також: Американські посли запевняють, що Трамп не припинить підтримку України та країн Європи

Для прифронтових держав, надто для Естонії, Латвії та Литви, результати виборів у США не просто політична трагедія, а справа національного виживання. На їхніх політичних лідерів чекають безпрецедентні випробування (тож урядова криза в Естонії та непевність у Литві після виборів виявились ох якими невчасними!). Їм варто сподіватися насамперед на спільні з регіональними союзниками скоординовані зусилля та дві ядерні держави Європи: Велику Британію і Францію. Не забуваймо, що сукупний ВВП північної п'ятірки, Польщі й трьох країн Балтії перевищує російський.

Наразі короткостроковий пріоритет – захист від опортуністських вибриків Росії. Рання перевірка регіону на міцність може знищити довіру до НАТО, перш ніж президент Трамп розпакує речі. Найближчими місяцями було б доцільно відправити війська для навчань у Балтійському регіоні від якомога більшої кількості країн, зокрема і Швеції та Фінляндії, що не входять до НАТО.

У середньостроковій перспективі варто донести до нової адміністрації США, чому без союзників не обійтися. Ізоляціоністська риторика могла видаватися ефективною під час передвиборчої кампанії. Та вона не допоможе розібратися з проблемами, які вимагають співпраці з іншими державами. Слід нагадати Трампові, що Польща й Естонія витрачають 2% ВВП на оборону, а решта держав невдовзі дотягнеться до цієї планки, а також що всі колись поневолені країни рішуче прийшли на допомогу США в Афганістані й Іраку.

Звинувачувати треба не американських виборців, а європейських політиків, які повсякчас уникали відповідальності протягом десятків років після холодної війни. Поєднання скупості й потурання власним бажанням роз'їли фундамент Північноатлантичного Альянсу. Перед людьми, які прославляли Едварда Сновдена й ганили Агентство націо­нальної безпеки США (NSA), постали нині складні питання.

Читайте також: Нові геополітичні реалії після виборів у США. П'ять зауваг

Найголовніше з них: як ми керуємо власними державами? Американці, що проголосували за Трампа, почувалися так само, як розлючені британські виборці, що сказали "так" виходові з Євросоюзу. Подібні настрої підживлюють успіх антисистемних і популістських партій в інших країнах. Повсюди в Європі люди, котрі мають владу (а ще котрі пишуть, як оце я), повинні глянути в дзеркало й запитати себе: "Чому народ нам не довіряє?". Відповідь допоможе не тільки запобігти перемогам кадрів на зразок Трампа в Європі, а й краще озброїтися для протистояння російській загрозі.

Попри результати попередніх опитувань, які пророкували складну, але все-таки перемогу кандидатці від Демократичної партії Гілларі Клінтон, на виборах у США 8 листопада 2016 року виграв представник республіканців Дональд Трамп. Окрім того, його політсила зберегла більшість в обох палатах Конгресу. Останньою краплею до програшу Клінтон стало розпочате ФБР розслідування стосовно порушення нею законодавства про безпеку даних.

Кампанію, що передувала цьогорічним виборам, експерти вже назвали однією з найбрудніших в історії США. Сам новообраний президент був постійним героєм скандалів, що супроводжували ці перегони.

Едвард ЛУКАС, "Тиждень"