Гаазький суд (Міжнародний кримінальний суд (МКС) у Гаазі) жодних «рішень» щодо окупації Криму не приймав. У річному звіті МКС про ситуацію в світі було висловлено думку про ознаки збройної агресії з боку РФ, відповідно до «Конвенції про визначення агресії» 1933 року (у 1974 р. ООН прийняла резолюцію про визначення агресії). Не більше. Додатковим аргументом щодо відсутності будь-якого юридичного значення даної заяви є те, що рішення МКС поширюються лише на ті держави, що підписали й ратифікували Римський статут (РС).

РФ і Україна, як партнери, лідери яких, в основному, однаково уявляють майбутнє цих держав, за домовленістю, не ратифікували РС.

Отже, жодного юридичного відношення річний звіт МКС до РФ й України - не має. Це якби якийсь орган ОДКБ чи СНД прокоментував якісь події у Південній Америці.

Друга «радість» українців: Генасамблея ООН «визнала РФ державою-окупантом». По-перше, незважаючи на прийняття резолюції 73-ма країнами, понад сто було проти або утримались. Це дуже умовна «перемога». Якщо не лунка поразка. По-друге, будь-які резолюції ООН мають РЕКОМЕНДАЦІЙНИЙ (необов'язковий до виконання) характер. Обов'язковий мають лише резолюції РБ ООН, де РФ успішно накладає вето на все, що їй не подобається. Отже, народ, що не любить тверезо оцінювати ситуацію, боротись за свободу, але по-дитячому чекає допомоги ззовні, може знову «накатіть» і розслабитися («ООН же прийняло резолюцію!»).

Це все нагадує бурхливу радість численних українців у березні-квітні 2014, коли РФ штурмувала Крим, українське військо з київськими «зверхниками» ганебно капітулювало, але якийсь авіаносець США передислокувався з однієї бухти в Туреччині до іншої («ближче до нас, щоб знищити Росію!»).

Читайте також: Дацюк: Нинішня влада приречена

Інфантилізм, схильність до патерналізму - одна з причин усіх геополітичних бід українців. Хтось десь повинен нам допомогти, і край. Аби не ми самі. А те, що парламент навіть не ратифікував Римський статут, а президент, відповідно до визначення ООН збройної агресії і Закону України про оборону, не вжив заходи на припинення збройної агресії щодо України з боку іншої держави, - другорядне (!).

Народ, ви навіть не уявляєте, як Україна виглядає на міжнародній арені... Патологічним лузерам, боягузам і грубим порушникам не лише міжнародного права, але й національного, допомогти ніхто не має права.

Україна, всупереч міжнародному праву, досі в юридичній площині не повідомила світ, ООН про збройну агресію щодо неї як держави.

Банкова уперто наполягає (у юридичній площині), що воєнний конфлікт - внутрішній, що війна Росії щодо України - громадянська війна.

Звичайно, саме цим пояснюється й заборона на постачання сюди зброї. Бо в разі оголошення Україною про збройну агресію, всі члени ООН, відповідно до 7-го розділу Статуту ООН, мусили б надавати жертві агресії допомогу (військову, фінансову, будь-яку), і вжити заходи на ізоляцію держави-агресора. І жодна резолюція РБ ООН чи вето РФ цьому б не могли перешкодити.

Світова історія воєн не знає жодної такої успішної «спецоперації», внаслідок якої керівництво держави-жертви (за домовленістю з агресором, з інших міркувань?) так паралізувало б можливість опору агресорові. І паралізувало б міжнародну допомогу. Але це навіть не спецоперація з боку РФ - вони на таке не здатні. Це спецоперація "54,7" проти України й тих, хто не ввійшов у цю більшість. Гад сидить у Києві. І колись, якщо агресор процвітатиме й далі, в Росії таки поставлять пам'ятник «українському президентові, що приумножив Росії територію, захистив від поразки і зберіг тисячі життів російських солдат».