Кілька днів тому, перетинав на автобусі кордон з Польщею.

Здавалось весь автобус окрім нас двох складали суто заробітчани. Прибиральниці готелів, далекобійникі, будівники. Ви зрозумійте рівень масованого виїзду за кордон українців якщо з районного центру Івано-Франківської області міста Долина їде прямий автобус до міста Лодзь. Цікаво, чи є такий автобус прямий до Києва?

Читайте також: Історія українських заробітчан, за якою плаче кінематограф

Часто в мережі, зустрічаю інформацію від розумників, що мовляв як же гарно що ці люди приносять гроші в державу. Але ніхто не задумується, яким чином даються ці гроші. Безправні, особливо на перших місяцях роботи, люди залишають свої родини на кілька місяців. Діти, жінки, чоловіки живуть окремо один від одного по кілька місяців відвикаючи один від одного.

Кажуть, мовляв ці люди приносять європейські практики в Україну. Ага, особливо після безпросвітного переміщення у стилі "робота-житло". Так, ти дуже просвітишся "европейськими практиками". Ще й після повернення зустрівши нашу буденність районного центру, де мало що змінюється.

Читайте також: Длинный рубль Москвы. Так ли безобидны для Украины заробитчане

Через кілька років підуть перші покоління людей, які виросли самі по собі (з дітей), а частина з них (батьків) вже не повернеться.

Це трагедія, що у нас цілі райони і села їдуть за кордон, і при тому ми маємо такі є-декларації.