Із проводу слів міністра Євгена Нищука і таблоїдизації історії, на яку я не втомлююся звертати увагу. Думаю, для дискусії важливо бачити зміст, а не лиш форму. Коли невдало побудована фраза міністра, додатково загострена заголовками медіа перетворює обмовку в скандал, це не додає до теми. А тема насильницьких змін складу населення – складна і болюча. І важлива для розуміння злочинів тоталітарного режиму, механізмів соціальних деформацій.

Читайте також: Сталін програв – Голодомор не зламав України

Ми всі зараз тут на цій землі – українці. Розумію обурення тих, кого зачепили згадки про генетику. Вони особливо обурливо звучать в інтерпретації медіа. Але не розумію останніх – у погоні за клікабельністю зміщувати фокус замало не до фашизму із того, про що говорив Євген.

Як сьогодні шукати культурну спільність між нами різними, з різним походженням, історичним досвідом і культурними традиціями. Як шукати порозуміння між нами – майже в 100% нащадками жертв тоталітаризму: або тих хто тут жив споконвіку, або тих, кого рідко добровільно привезли, "скерували".

Читайте також: Нищук має рацію. Й усі це розуміють

Ми маємо знайти модель порозуміння (і гострота дискусій цю необхідність підтверджує). Інакше годі говорити про модерну громаду в сучасному глобальному світі.