Цілий тиждень, перед тим як Путін виступив з посланням до Федеральних зборів Росії, з Кремля постійно надходила інформація про якісь проривні ідеї, з якими виступить президент.

Країна і частково світ напружилися. Розуміти так звані проривні ідеї можна як завгодно. Зазвичай нічого хорошого бізнесу і громадянам це не приносить.

Деякі припускали, що буде оголошено про перенесення президентських виборів на 2017 рік. Розмови про це тривають постійно, навіть найбільш уважні побачили в діях адміністрації президента ознаки підготовки до цього.

Інші чекали якихось ліберальних зрушень в економіці і послаблення зовнішньополітичного тиску. І ще багато чого очікувалося, а інтрига згаданої інформації підтримувалася до останнього.

І ось послання зачитано, чергові бурхливі овації прозвучали, телевізійна картинка представлена підвідомчому народу. Виявилося, як сказав Езоп, що гора в черговий раз народила мишу. Горацій в «Ars poetica» (Мистецтво поезії) навіть казав про смішне мишеня.

На відміну від минулих років зовнішня політика зайняла в Путіна значно менше місце і під кінець. Звичайно, ніяких поступок, захист національних інтересів як їх розуміє головний російський очільник. Загалом набагато спокійніший і навіть у чомусь миролюбний тон.

Зокрема, про Крим було згадано тільки в зв'язку з будівництвом моста. І на цьому, дорогі Кримчани, все. Отож, тримайтеся, як можете.

Громадян подякували за згуртованість. За терпіння і далі пішло заспокійливе. Важкий час позаду, економіка хоч і падає, але набагато повільніше. Скоро почнеться зростання, а до середини наступного десятиліття президент визначив завдання перевищити середній по світу показник росту ВВП. У цифрах це означає забезпечити ріст до 3% на рік.

Як домогтися цього, президент не уточнив, бо не царська це справа вдаватися в подробиці. Його функція - ставити завдання і подавати грандіозні цифри. Рештою є кому займатися і з кого спитати за невиконання. Зауважимо, що мета поставлена за межами чергового терміну Путіна, якщо його оберуть у 2018 році.

На тлі розмов про стабілізацію народ порадували демографічними показниками. Так званий коефіцієнт народжуваності, за Путіним, у Росії переважає у деяких європейських країнах. Список виглядає вражаюче: від Португалії з показником 1,2 до Чехії - 1,5. Це чомусь дані за 2013 рік, а ось по Росії наводиться показник 1,78 за 2015-й.

Читайте також: Российское общество готово дать Путину право на применение любого вида оружия

Взагалі до даних, що наводять спічрайтери Путіна, слід ставитися обережно. До того ж їх підбирають доволі специфічно.

Деякий час тому Путін порівнював показники інфляції в Росії та Україні. Тоді вони були у нас приблизно на рівні 20%, у сусідів - 10,2%. І це, на думку Путіна, доводило згубність Майдану, який так погано вплинув на економіку нашої країни. Чомусь російський начальник не навів аналогічних показників щодо союзної Білорусі, у якій інфляція на той момент була значно вищою за українську. І це без Майдану та агресії Росії.

Аналогічно і нині. В Європі дійсно є країни з низьким коефіцієнтом народжуваності, інша назва - коефіцієнт фертильності. В демографії він визначається як середнє число народжень на одну жінку. При коефіцієнті фертильності 2,1-2,2 починається зростання чисельності населення. У цьому сенсі практично всі європейські країни мають негативні показники. Однак чому б не порівняти російський коефіцієнт фертильності з Францією - 1,98, Великою Британією - 1,89, Швецією - 1,88. До речі, в США він становить 2,1.

Або ще про один економічний успіх доповів народу Путін. Йдеться про експорт сільськогосподарської продукції. Її на зовнішньому ринку було реалізовано на $ 16,9 млрд. Це більше, ніж приніс експорт озброєння. Однак за переможними цифрами ховається дещо, про що керманич держави російської вважав за краще не оприлюднювати.

Наприклад. Експорт зерна за 2015-2016 маркетингові роки становив 33,9 млн тонн. Для порівняння, український експорт за той самий період склав 39 млн тонн. Оцінимо цю обставину з урахуванням сільськогосподарських площ України і Росії. Отже, особливо хвалитися не доводиться при порівнянні показників двох країн.

Говорячи про успіхи, Путін не згадав падіння реальних доходів населення. 2014 року вони скоротилися на 0,7%, у 2015 - приблизно на 4%. 2016 року за 10 місяців вони знизилися на 5,3% в річному вираженні. За три роки на 10%. Тож не дивно, що, як показали останні опитування, кримський синдром поступово починає відходити і все більше громадян хотіли б покращення відносин з раніше таким ненависним Заходом і навіть... о, жах!, зі США. І це при тому, що телевізор продовжує співати старі пісні про головне. Про те, як Захід хоче поставити горду Росію на коліна, а вона підводиться. Щоправда, ніяк не випростається. У чому теж ненависний Захід винен. А хто ще? Чи не Путін?. Про таке і подумати страшно.

В цілому, послання у зовнішній політиці відображає вичікувальну позицію, яку зайняв Кремль. Поки новий американський президент не дуже тішить. Оголошені призначення в адміністрацію на провідні посади і short lists, що просочилися в пресу, не надто налаштовують Москву на ліричний лад. Лише програма суттєвого оновлення складу американського військового флоту багато про що говорить. Трамп буде вести гонку озброєнь, яку Росія виграти не може принципово. Адже навіть новітній танк «Армата» складається з комплектуючих виробництва країн потенційних супротивників. Своєрідна війна може бути.

Другий висновок, який випливає з послання. Путін буде йти на черговий термін і всі розмови про його можливий відхід не більше ніж балаканина.

Це є наслідком бетонування режиму і його неприйняття будь-яких змін. Невипадково вони віднесені на доволі віддалені терміни.
Що стосується України, то нам слід готуватися до продовження війни на Донбасі. Поки Путін у Кремлі, Росія звідти не піде. Поки ресурсів у неї вистачає, а там за обрій зазирнути складно.