Можливо, таке порівняння є доволі некоректним, але ситуація зі скасуванням мораторію на вивезення лісу-кругляка нагадує Мінські домовленості. Спочатку влада підписує угоду, яка є обов'язковою для виконання, а потім починається запізніле каяття у зробленому, яке рикошетом б'є по тій таки владі.

Передусім слід зазначити, що мораторій суперечить Угоді про асоціацію з ЄС та членству в Світовій організації торгівлі. Якщо ми хочемо бути і в ЄС, і в СОТ, то нам слід бути готовими до того, що дечим доведеться жертвувати.

При цьому, однак, є два важливі зауваження. Перше. За останні роки можна було б мінімізувати негативні наслідки від експорту деревини, замінивши його на вивіз несировинної продукції - так, принаймні, Україна отримає у рази більший дохід. Крім того, варто захистити ліси від безконтрольної вирубки, яка має місце зараз і яка дуже нагадує історію з бурштином.

Другий момент. Знаючи, що Україні таки доведеться виконувати взяті на себе зобов'язання, слід куди як більш вдумливо ставитися до законів, які приймає Верховна Рада. Адже умова про те, що Україні не можна запроваджувати додаткових експортних обмежень, існувала ще до ухвалення парламентом закону про мораторій. Умови надання кредитів були відомі наперед, утім, за два роки Україна не зробила нічого, щоб знайти альтернативу мораторію.

Читайте также: Проблема "лисіючих Карпат" значно глибша, ніж подають ЗМІ - еколог

Отже, ще раз про головне. Спочатку була угода про асоціацію і угода про СОТ, а вже потім - пізніше - постало питання про надання (або ні) Україні кредиту у розмірі 600 мільйонів євро, який обіцяє Євросоюз.

Ще на початку 2015 року ЄС прийняв рішення розширити макрофінансову допомогу Україні до 1,8 мільярда євро, незабаром був виділений і перший транш. Однак, як заявив глава представництва ЄС в Україні Хьюго Мінгареллі, Євросоюз не переведе Україні другого траншу допомоги, якщо наша держава не зніме мораторію на експорт лісу-кругляку.

Тоді ж, у 2015-му, Верховна Рада приймає закон, яким на 10 років забороняє експорт лісоматеріалів та пиломатеріалів в необробленому вигляді, себто лісу-«кругляку». Заборона на експорт лісоматеріалів деревних порід (крім сосни) була введена з 1 листопада 2015 року, а деревних порід сосни - з 1 січня 2017 року. Тепер, вочевидь, цей закон треба скасовувати. Або позиціонувати себе як вкрай ненадійних партнерів. Бо справа не у 600 мільйонах, справа у невиконанні взятих на себе зобов'язань.

Можна все вкотре звалити на Захід, але в тому, що Україна несе як економічні, так і репутаційні збитки, винний аж ніяк не він.

Читайте: Вместо "древесного моратория" нужна национальная программа развития лесного хозяйства, - австрийский эксперт
Якби не участь України у СОТ і в угоді про асоціацію з ЄС, вимоги Євросоюзу разом із обіцяним ним траншем можна було відкинути як економічно недоцільні. Шкода від скасування мораторію неспівставно більша, аніж вигода.

Читайте также: Мораторій не вирішує проблеми хижацької вирубки лісу. Що має бути натомість

У тому, що більш рентабельно експортувати готову продукцію, аніж сировину, Україна переконалася на прикладі соняшникової олії. Але тут не обійшлося без добрячого пінка - тільки тоді, коли було введене мито на вивезення за кордон насіння соняшника, галузь запрацювала на повну. І зараз Україна є найпотужнішим експортером олії, продаючи цей продукт у сотню країн світу.

Тим часом, якщо табу на вивіз лісу-кругляка буде знято, Європа отримає від України подарунок на кілька сотень мільйонів євро щорічно. Саме стільки може мати Україна від поглиблення деревообробки замість експорту сирої деревини. Зокрема, якщо перейти від фанерної сировини до виробництва самої фанери, можна отримати додаткових 300-400 мільйонів доларів на рік.

Натомість ЄС пропонує нам 600 мільйонів, але тільки одноразово.

Розширюючи сферу деревопереробних підприємств, Україна створює додаткові робочі місця. Збуваючи за кордон ліс-кругляк - нищить їх разом із лісом. Крім того, якщо ми хочемо збільшувати доходи бюджету, слід збільшувати обсяги економіки. А це можливо за умови розширення переробної галузі.

Нарешті, пам'ятаймо й про те, що ліси - це дуже важливий механізм захисту певних районів від стихійних лих, які там відбуваються. І вартість відновлення їх після паводків теж лягає серйозним тягарем на бюджет. Подовження ланцюжка переробки сировини у готову продукцію - це секрет будь-якої успішної економіки і держави, яка такі процеси заохочує. Без цього ми й надалі залишатимемося в очах Європи сировинним додатком, яким Україна насправді є.

Проблеми екології і проблеми втрати гарантованого доходу - ось ті ризики, які влада не мінімізувала, підписуючи угоди з Євросоюзом. Однак є ще дещо: безконтрольна вирубка лісів в Україні не завжди пов'язана саме з експортом сировини. Ліси винищують і локальні об'єкти господарювання, і місцеві мешканці - у приватних цілях. Над цим також варто замислитися, винайшовши ряд превентивних заходів.

Читайте также: Леса в Карпатах не будет, это давно пора понять - мнение

Державне агентстві лісових ресурсів України напрацювало низку законопроектів, що можуть допомогти навести лад у галузі. В них йдеться, зокрема, про кримінальну відповідальність до 5 років за нелегальну вирубку та про єдині правила реалізації.

У держагенстві говорять про те, що слід напрацювати уніфіковану методу заготівлі деревини, а також вести її електронний облік для всіх постійних користувачів. Аби краще розуміти, який об'єм деревини заготовлюється, куди рухається і як потім реалізується. Можливо, до таких ініціатив варто дослухатися, тим паче, що потенціал лісової галузі є значно вищим, аніж ті можливості, які використовуються зараз.

Проте що все-таки робити з мораторієм? З точки зору здорового глузду та економічної доцільності, його в жодному разі не можна скасовувати. (Особливо будучи непідготовленими через відсутність альтернативних рішень). Однак з точки зору репутаційних ризиків, Україна має дотриматися духу й букви підписаних договорів. Як буде влада балансувати між першим та другим - покаже час. Але в тому, що їй доводиться бути гімнастом - винна тільки вона сама.