Правила суспільних відносин на сьогоднішній день визначаються законами. Якщо закони створені на благо розвитку суспільства - вони результативні. Якщо ні - громадянське суспільство створює альтернативну форму правил співіснування, назва цієї форми не має значення, суть у неї одна - це правила суспільства, і часто вони не регульовані законами.

Згодом ті, хто визначає правила законами, вводить нові закони, з метою регулювання суспільних правил, але суспільство знову трансформується і виставляє балансир у вигляді нових форм відносин. І так по колу, поки не настає критичний момент і суспільство не змінює законодавців і виконавців, а способів такої зміни в історії достатньо.

Законодавчий смуток, який відбувається в нашій країні, саме за таким алгоритмом і відбувається. Влада заради влади, за всяку ціну, ціною зміни правил для суспільства з метою утримання влади.

Зростання економіки відбувається тільки на папері, для формування позитивної динаміки статистики. Як у фінансового шахрая - формування балансу при подачі документів для отримання нової позики. Хто буде віддавати ці позики і як їх віддавати поточних позичальників не цікавить.

Читайте также: Чего ждать украинцам от повышения минималки

Головне правило, нав'язане такою владою суспільству: результат праці не належить його виробнику.

Це правило паразитує на споживанні чужої праці або суспільних ресурсів, завуальовано різними нормативними документами, тому поміняти таке правило відразу не можливо. Звідси похідні - вартість виробленого особистою працею або його результатів для виробника (одного з творців) максимально занижена, а різниця присвоюється особами не причетними до створення результатів робіт.

Цінність окремого індивідуума втратила свою значимість. Особисте зростання і розвиток, як капіталізація не є пріоритетом.

Націнка на чуже (ресурси, праця, продукція) - ось що поставлено на пріоритет спотвореного успіху комерційного проекту.

Але найчастіше навіть розвинений індивідуум не може себе продати, оскільки його продукт не потрібен тому, у кого в руках ресурси. Мало того інтелектуальний продукт небезпечний і тому з'являються нові правила, які нівелюють попит на такий продукт. Вартість ресурсів визначається також через правила, встановлені розпорядниками великих запасів ресурсу.

Що робити?

У суспільстві дозрів запит на особистий сенс праці. А головне - на його корисний результат.

Як приклад, можна привести волонтерство (громадську активність), де дія для результату, а не для процесу.

Результат є, і він капіталізується, породжує другий результат, а головне - розвиток, і так далі. Процес підвищення коефіцієнта корисних справ відбувається вже прискоренням.

А надати рух може просто думка. Думка про те, що особисту економічну ситуацію пора міняти.

Корисною енергією може стати особистий продукт кожного індивіда. Він може бути в будь-якому вираженні: праця, продукт, послуга, і т.д. головне - його користь.

Користь для суспільства, держави, для інших індивідуумів.

З чого почати?

Для початку обміркувати, що людина вже вміє робити на поточному етапі або хоче робити. Це може бути: досвід, знання, вміння, навички, звички, напрацювання, бажання. Все піде в хід для визначення своїх можливостей.

Далі - з'ясувати попит. Попит можна з'ясувати, запропонувавши в продаж безпосередньо потенційному покупцеві. Наприклад, на будь-який Інтернет платформі (сайті, ресурсі, форумі, соцмережі), де є можливість себе презентувати як продавця - себе особисто, точніше себе як творця корисного продукту. Таким чином, сформується віртуальна, не пов'язана між собою біржа потенційних корисних справ або результатів особистих послуг, вироблених товарів і ін.

Форма розрахунку значення не має, натуральна, грошова, хоч «вексель» на звичайному папері. Головне - попит на товар (роботи, послуги) і пропозицію якості від виробника. Ключовим фактором є довіра до емітента продукції, ділова репутація працює як капіталізація і зростання вартості особистого активу.

Емітентом повинен стати індивідуум. За свою працю отримувати встановлену їм ціну через будь-який простий механізм. Ринок сам відрегулює його додану вартість за попитом і пропозицією.

Вартість таких товарів (послуг, товарів) може розвиватися в динаміці, все залежить від «емітента» тобто того, хто презентує себе. Якщо хоче людина - капіталізується, розвивається, покращує себе, свої навички, знання, робить апгрейт, прокачує себе, і відповідно котирування його особистої вартості зростає.

Але для початку треба стати емітентом - емітентом свого духу.

А потім вже переходити до кооперації між собою. Повага до загального, приходить через повагу особистого. І кооперативний рух, властивий нашим предкам, зароджувався саме таким чином.

Читайте также: Законопроект про "спецконфіскацію" приховує корупційну схему - нардеп

Сучасні правила обігу цінних паперів прив'язали цінність до електронних записів, запис до компанії або групі компаній, визначили правила їх вартості і видалили з неї працю і корисний коефіцієнт людського ресурсу. Вартість таких цінних паперів може залежати від чого завгодно, від погоди, необережного висловлювання політика, економічної кон'юнктури, бажання шейха, нашестя сарани або неадекватності політичних керівників, але тільки не від користі і результату роботи окремого індивідуума або спільноти об'єднаного в підприємство.

Звернути цінність в особистість, ось завдання поточного покоління. Повернути віру в себе як емітента цінності - завдання кожного індивідуума. Відродити бажання інвестувати в себе самого, в такому випадку це стане приводом повірити в людину і інвестувати в нього іншим.

Оригінальність ідей стартапів, навіть їх ексклюзивність - не запорука успіху. Запорука результативності - віра в себе і відповідальність за прийняті рішення, порядність, повага до праці власного і чужого. Це ті якості, які стануть критерієм для встановлення рейтингу довіри до емітента, а не правила поточних кредитних рейтингів, які не до кінця розуміють навіть їх винахідники.

У навчанні підростаючого покоління необхідно відходити від форми інвестицій (цінних паперів): векселів, акцій, сертифікатів, а готувати молодь до внутрішнього змісту, розвитку себе як професіонала, який має цінність для інших.

Завдання просте - сформувати бажання кожного члена суспільства стати потенційним об'єктом інвестицій.

Оподаткування. Оподаткування - всього лише черговий звід владних правил для вилучення особистісної націнки. Бажання сформувати переважну масу найманої праці направлено на досягнення тієї ж мети - встановити обмеження ціни особистої праці.

Україна - підготовлена платформа для реалізації і впровадження особистісної емісії.

Видима, але досить умовна стійкість економічних моделей Заходу не здатна на різки зміни оскільки їх суспільство закріпило правила і не мають підстав для створення альтернативних. Це і добре і погано одночасно, адже будь-які неординарні владні зміни або штучно створені системні помилки в вертикалі управління можуть завдати непоправної шкоди всьому суспільному ладу, а у суспільства відсутні навички створювати альтернативні правила.

Ось чому для реалізації засобів гібридної війни система із сталими правилами є найбільш вразливою.

В Україні альтернативні правила суспільства зберегли економіку від повного краху. Офіційна економіка - це тільки статистичні цифри підігнані під правила зовнішніх позик. Реальна економіка просіла вже давно в економіку суспільства, яка поіменована правилами - «тіньова» і формується лише частинами, а не єдиним цілим проектом. Це є в свою чергу своєрідним запобіжником проти внутрішньо-економічної гібридної агресії.

Читайте также: Как не попасть в беду при трудоустройстве

В Україні не приживаються в суспільстві процеси інвестування через механізми, що працюють на заході. Ці механізми транспортовані під окремих суб'єктів обслуговування тих, хто пише законодавчі правила. І тому в їх генетичній формулі реалізації вже закладена похибка на особисту вигоду окремих осіб, а не суспільства в цілому.

Надання особистого, індивідуального сенсу в економічні процеси в суспільстві тільки згенерує позитивний особистісний вірус.

Зрозуміло, що у запроваджені будь-якої концепції будуть приховані недоліки, на які обов'язково вкаже життя. Але це все одно динаміка, динаміка руху суспільства не в безкінечність без видимих орієнтирів, а в центр, до особистості.