Заява Дональда Трампа про намір відмовитися від ратифікації Транстихоокеанского партнерства викликало шок у світовому аналітичному співтоваристві. Зусилля попереднього кабінету президента Барака Обами у створенні зони вільної торгівлі в акваторії Тихого океану визнані новообраним президентом США непотрібними. Чому це відбувається, і якими міркуваннями Трампа це викликано? Про це у блозі на сайті "Новое время" пише Богдан Данилишин. 

Взаємовідносини між протекціонізмом і вільною торгівлею завжди були непростими. Всю економічну історію ці державні економічні політики змінювали один одного. Відомі нам за підручниками найкращі економісти пов'язували процвітання країн, в ту або іншу епоху, з домінуванням, в тій чи іншій країні, політики протекціонізму або фрітредерства. Часто одне й те саме економічне явище різні економісти пояснювали з діаметрально протилежних точок зору, вводячи в аналітичний ступор політиків і освічених читачів. Збереглася ця «традиція» й сьогодні.

Нині, грубо кажучи, всіх макроекономістів можна розбити на два табори. Одні виступають за вільну торгівлю, вірячи в те, що звільнена від державного дирижизму вільна праця підприємців і робітників зможе привести тут чи іншу країну до нових обріїв економічного зростання. Інші говорять про те, що такого ніколи не було в економічній історії, і тільки промислова політика та проактивна робота державного апарату з побудови інститутів нового індустріального суспільства може врятувати національні економіки від згасання.

Читайте також: Почему Путину и Порошенко стоит бояться Трампа - эксперт

Яка ж економічна мода сьогодні? Щоб відповісти на це запитання, потрібно зрозуміти, хто встановлює моду. Якщо законодавцем звичайної моди є визнаний її лідер, Франція, то в період після Другої світової війни, законодавцем економічної моди беззастережно стають США. Саме керівники цієї, поки ще головної економіки світу і лідера технологічної революції четвертої хвилі, якраз і визначають тренд розвитку всієї світової економіки, як мінімум, на чотири роки. А останнім часом ми бачимо, що, починаючи з Білла Клінтона, президенти США займають свій пост всі два терміни, які їм дозволено займати його згідно з конституцією США. Тому аналіз позиції Трампа надзвичайно важливий.

Одразу ж хочу зауважити - я рішуче не згоден з тезою про те, що перемога Трампа в США носить випадковий характер. Як і з тим, що людина з таким «бекграундом» не повинна була по праву зайняти цей найважливіший посаду в державному апараті США. Нехай моя заява прозвучить майже марксистськи, але я вважаю, що більшість того, що відбувається у світовій політиці і економіці, і США не є винятком з цього правила, відбувається тому, що того чи іншого правителя, тієї чи іншої економічної політики, бажають народні маси. «Я створюю свої плани зі снів моїх солдатів», - говорив Наполеон. І якщо, всупереч думкам експертів, в тій чи іншій країні біля влади виявляється той чи інший політик, або приймається і втілюється та чи інша економічна політика, значить діючі аналітики загубили якісь важливі зміни, які відбулися в житті простого народу.

Читайте також: Трамп приведет к краху могущества США - мнение человека, предсказавшего распад СССР - Independent

Джеймс Шуров'єскі у книзі «Мудрість натовпу» пише, що сукупна думка мас набагато точніше думки індивідуумів, якщо мова, звичайно, не йде про складні наукові питання, з розряду, наприклад, квантової фізики. Ось і сьогодні когнітивне неприйняття у світовому аналітичному співтоваристві вибору нової економічної політики Трампома - протекціонізму - є всього лише деяким аналітичним недомисленням експертів. Американський народ, вибравши Трампа, по суті, висловив негативну оцінку економічній політиці, що проводиться кабінетом Обами, яка, з одного боку, допомагала багатьом соціальним ізгоям вести більш-менш гідний спосіб життя, не докладаючи до цього зусиль, а з іншого боку, не віддавав сторицею численного класу американських промислових робітників.

Робітники Америки, обравши Трампа президентом, висловили байдужість до долі сирійських біженців, до відновлення економічної потужності Китаю, до посилення агресивності російської владної клептократії. Президент Трамп є «прапором їх боротьби за відновлення в світі колишнього економічного статус-кво, під яким трудящі США розуміють домінування американської економіки в світі у всіх секторах, а не тільки в секторах інформаційної економіки і фінансів. І зростання їх, американських робітників, добробуту.

Роки президентства Барака Обами - класичні роки вільної торгівлі, до яких також можна віднести роки президентства Клінтона і, з невеликою натяжкою, президентства Буша. Зараз світ може зіткнутися з небаченим, з 1930-х років, рухом національних країн до економічної автаркії. У це важко сьогодні повірити, проте, також важко було повірити в кінці «ревучих 20-х», що світ зіткнеться з десятиріччям Великої депресії (яку буде перервано тільки Другою світовою війною) - так і ми не можемо повірити, що щось подібне може настати зараз.

Проте, тим, хто уважно знайомиться з досягненнями сучасної революції четвертої промислової хвилі стає зрозуміло, що таке можливо не тільки в теорії, але і на практиці, у міру розгортання технологічного прогресу в цей час.

Візіонер Массачусетського технологічного інституту Ніколас Негропонте ще в 1995-му році попереджав, що саме так і станеться. Він передбачав, що світовий промисловий розвиток буде йти від виробництва «атомів до біт» (Move bits, not atoms). Тобто, він вважав, що світова торгівля буде відбуватися не стільки матеріальними речами, скільки інформацією. Чисто логістично це набагато розумніше. Навіщо щось переміщати океаном на ліхтері, якщо це щось може бути зроблено на місці за кресленням, переданим по інтернету, з матеріалів, які знаходяться в околицях місця складання, або трохи далі, але вже точно не в іншому кінці світу.

Те, що ми побачимо після початку втілення економічної політики Трампа, може стати шоком не тільки для економічних аналітиків, а й для десятків мільйонів виробників у всьому світі. Адже так і відбулося в 1929 році, коли крах фондової біржі в США викликав у світі «ефект доміно» і торкнувся жителів практично всієї землі, а також каталізував процеси, які призвели до найбільш кровопролитної в історії людства світової війни 1939-1945 років, результатом чого став зовсім інший політичний устрій післявоєнного світу.

Мені здається, що перехід американської національної політики від орієнтації на вільну торгівлю до промислового протекціонізму, про який оголосив Дональд Трамп, є таким же серйозним поворотним моментом економічної історії людства, яким і був крах Волл-стріт в 1929 році чи рішення західних компаній відкрити свої промислові філії в Китаї на початку 1990-х. І всі в світі це відчують на собі.

В умовах нової економічної політики США, ймовірно, стануть іншими принципи діяльності та політика Світового банку та МВФ, які дуже залежать від США. І від яких, в свою чергу, залежить Україна та її економічна політика.

Я думаю, що нам найближчим часом слід скорегувати нашу національну економічну політику. І саме ці питання сьогодні повинні вийти на передній план діяльності нашого внутрішнього аналітичного співтовариства, а не якісь інші. Тому як сила впливу наших рішень (залежно від того, чи правильно ми впораємося з цим «домашнім завданням») на економічну, а, отже, і політичну ситуацію в Україні буде величезна.

У стародавніх китайців було прокляття: «щоб ти жив в епоху змін». На щастя чи на горе, але ми зараз живемо в такий час зміни економічних віх, час приходу домінування в світі промислового протекціонізму як визначальної лінії, яка буде задана майбутньою економічною політикою США. І нам потрібно починати готуватися до неї вже сьогодні.