Коли моєму синові було кілька місяців, 18 грудня я поїхала в київський Дитячий світ по подарунки. В магазині було порожньо. Всього кілька україномовних покупців, перешіптуючись, обирали ляльки і конструктори.

Читайте також: Як Святий Миколай проникав до хати?

Мені було дуже сумно. Я ж бо звикла до гарантованого шелестіння подарункових пакетів під вухом і запаху мандаринок спозаранку, до можливості спізнитися до школи, бо ж треба все розгорнути і розглянути, до бурхливого, але тихого обговорення отриманих скарбів з однокласниками. Тихого, бо це свято було офіційно заборонено. А, коли вже можна було, то повернулася традиція запрошувати святого Миколая із чортиком і ангелом додому, і я дуже добре пам'ятаю, як наші знайомі зібрали в себе вдома зо два десятки дітей різного віку, де я,найстарша в товаристві, вперше побачила "живого" Миколая в ризах і з мішком подарунків.

І хоч у 2001-му році в Києві Миколай був іще таким далеким від мейнстриму, як Spice Girls від Палацу Спорту, ця чудова традиція поступово завоювала серця в масовому сегменті. Я з радістю спостерігала, як із року в рік у переддень свята магазини іграшок все більше наповнювалися людьми, виростали черги, бринів святковий настрій.

Сьогодні святий Миколай усюди. Він іще явно переживає кризу ідентичності й шукає свій образ у трикутнику між анатолійським єпископом III століття, кока-коловим Санта Клаусом і радянським Дідом Морозом. Але він уже тут. Він, не соромлячись, дарує дітям подарунки, а дорослим – передчуття великого свята і надію.

Читайте також: НБУ випустив пам'ятну монету до Дня Святого Миколая. ФОТО

Зі Днем святого Миколая, друзі! Веселих свят!

І, до речі, відсьогодні офіційно можна колядувати.