У ніч із 16 на 17 грудня 1944 року під час наступу на райцентр Нові Стрілища (тепер селище Жидачівського району Львівської області) загинув один із найвідоміших старшин Української повстанської армії Дмитро Карпенко ("Лютий", "Яструб").

Ймовірна світлина Дмитра Карпенка

Працівники політвиховного (VІ) відділу воєнної округи УПА "Лисоня", подаючи про нього скупі біографічні відомості, зазначали: "Тяжко сказати, що було причиною того, що Д. Карпенко, вихований в умовах радянського режиму, де боротьбу за Самостійну Українську Державу названо "зрадою інтересів трудящих", – пішов до лав УПА".

Пам'ятний камінь на місці бою під Уневим

Командир "Яструб" народився 1919 року на Полтавщині. Широких даних про його життєвий шлях немає. Про себе він не любив розповідати. Був сином селянина-колгоспника, який проживав на одному із хуторів Комишнянського району. Закінчивши вісім класів середньої школи, Д. Карпенко працював сільським крамарем, а в 1939 р. був призваний до Червоної армії, де згодом закінчив школу молодших командирів і служив у кулеметній сотні, яка дислокувалася в Перемишлі.

Читайте також: Історія міцного Скиби – козака-сірожупанника й підпільника-оунівця

Витяг зі зведення штабу Тернопільської воєнної округи "Короткі описи боїв відділів УПА – "Лисоня" (від 16.ХІІ.1943 до 2.VІІІ.1945)" про бій 16-17 грудня 1944 року в Нових Стрілищах

У 1941 році за військові здібності йому було присвоєно звання молодшого лейтенанта. При відступі радянських військ із території Західної України він залишився на Збаражчині, де працював у господарствах заможніших селян.

Перше фотографічне зображення Золотого Хреста бойової заслуги І класу зі книжки П. Мірчука (1953 рік)

Із формуванням у Галичині Української Народної Самооборони Д. Карпенко у червні 1943-го був скерований у групу добровольців, яка вирушала в Карпати на військовий вишкіл. У селі Мізуні Долинського району Івано-Франківської області 30 червня було утворено сотню "Сіроманці", де "Яструба" призначено вишкільником та заступником командира сотні, а вже 15 липня він прийняв командування над цією сотнею.

Обкладинка й кінцева сторінка сатиричного журналу Подільського краю ОУН "Хрін" (порція №1, збір 1946 року)

У жовтні 1943 року Д. Карпенко передислоковує сотню в Рогатинщину, де 20 листопада отримав наказ – очолити курінь у складі свого відділу та місцевої сотні "Орли". Проте на початку квітня 1944-го через березневий наступ польських партизанських відділів на українські села Равської і Холмської округ ОУН, сотня "Сіроманці" отримала наказ відійти на терени Львівської воєнної округи УПА "Буг" для захисту українського населення. Упродовж п'яти місяців сотня діяла під керівництвом "Яструба" на Львівщині, а 12 вересня, вже після повернення із походу, командир Третьої воєнної округи УПА "Лисоня" призначив Д. Карпенка курінним, віддавши під його командування п'ять сотень УПА. У деяких матеріалах воєнної округи "Лисоня" та підпілля ОУН цей курінь названо, мабуть, із пропагандистською метою, загоном УПА (загін – еквівалент полку).

Читайте також: Як енкаведисти намагалися зламати опір українських повстанців. ФОТО

Пам'ятний знак "Хрест Заслуги" Д. Карпенкові. Встановлено Товариством пошуку жертв війни "Пам'ять" 6 травня 2012 року в Нових Стрілищах

Курінь "Яструба" 15 вересня 1944 року вирушив у рейд краєм Перемишлянщини і Бібреччини Львівської області, де провів три бої проти внутрішніх військ НКВС, зокрема найбільший серед них – 30 вересня 1944-го під селом Уневим Перемишлянського району. В 1945 році штаб "Лисоні" констатував, що це найбільший бій, який провели відділи Тернопільської воєнної округи з частинами НКВС.

Поховання "Яструба" й інших загиблих учасників штурму Нових Стрілищ на цвинтарі Кам'янки Рогатинського району Івано-Франківської області. Світлина Михайла Шиманського

Після бою за Нові Стрілища повстанці з почестями похоронили свого командира, а військовий штаб ВО 3 "Лисоня" відзначив Д. Карпенка Бронзовим Хрестом бойової заслуги (1.01.1945). Головний військовий штаб УПА присвоїв йому ступінь сотника із датою старшинства від 16 грудня 1944 р., а підпільний парламент войової України – Українська головна визвольна рада, прийняла рішення, за яким командира "Яструба" посмертно нагороджено Золотим Хрестом бойової заслуги І класу.

Фото Михайла Шиманського

У пам'ять про бойового командира і побратима "Яструба" з Полтавщини у підпіллі Подільського краю ОУН його іменем у 1946 р. було названо друкарню (одну з технічних ланок ОУН) – "Друкарня ОУН ім. Карпенка Дмитра "Яструба".

Знімок Михайла Шиманського