Володимир Путін влаштував чергову велику прес-конференцію. "Спілкування царя з писаками". Так, саме так. Тому що жодної поваги до журналістів, тем, які вони порушують, у російського лідера немає і в помині. Російський президент дивився на присутніх в залі з презирством, огидою, гидливістю. Хто вони? Людці. А хто він? - Лідер, імператор, бог. Основною особливістю постановочних заходів є заздалегідь заготовлені питання. Не всі. Але велика частина. Все це спектакль.

Що не відповідь, то заклик до миру і конструктивного діалогу. Володимир Володимирович жадає спілкування із Заходом, США, Україною, Туреччиною і з усіма, хто трапиться під руку. Все, що прозвучало на путінській прес-конференції з приводу України, варто поділити на питання заготовлені і несподівані.

Показником тут служить реакція - гнів, роздратування, цинічні кпини, особливо помітні на тлі зневажливої благодушності у відповіді на питання причесане, безпечне. Давайте спробуємо проаналізувати відповіді Володимира Путіна в площині психології. Нам важливо не лише те, що він сказав, але і про що промовчав, вважаючи за краще проігнорувати. Нам важливо зрозуміти: навіщо він все це робить? З Україною. З нами. Зі світом взагалі.

Вперше тема України виникла у відповіді на питання журналіста "Кримінформ": "Як, на ваш погляд, виглядає динаміка інтеграції Криму в російську економіку?". Тут прикметно, що саме Володимир Путін пов'язав Крим і Україну, заходившись говорити про російсько-українські відносини в контексті Кримського моста. "Я впевнений, що рано чи пізно у нас відбудеться нормалізація відносин з Україною. Це (міст, що зв'язує Крим з Росією) буде дуже корисно для розвитку російсько-українських комерційних і гуманітарних зв'язків на майбутнє, тому що це затребуваний інфраструктурний елемент", - сказав він.

Чи отримає Крим російські енергоресурси для роботи підприємств? Що буде з падінням кримської економіки? - всі ці питання російського президента не цікавлять. Замість цього Володимир Путін міркував про те, що зростання виробництва в Севастополі склало 25%, а Криму потрібна високотехнологічна промисловість.

Ось тільки з медициною поки проблеми. "Добудуємо клініку в Сімферополі, а потім маленьку на ПБК". Куди поділася кримська медична галузь, що справляється з напливом мільйонів туристів? Путін не уточнив. Він вищи й за такі дурниці, як люди, їх надії і реальні долі.

Було помітно, що на питання кримського журналіста він не тільки не відповів, але і перебрехав усю картину, змалювавши окупований Крим як рай на землі. Журналіст здивовано обертав очима і про всяк випадок кивав.

А що йому залишалося робити? Якщо сам Путін на питання про Крим говорить про Україну - мимоволі отетерієш. "Татари? Ну куди ж ми без татар," - такою була реакція на наступне питання, що насправді стосувалося банків. Скільки зневаги в цьому глузуванні. Скільки цинізму і одночасно ігнорування. Адже про долю кримськотатарського народу в просторікуваннях Путіна про Крим не було сказано ні слова.

Взагалі Україна Путін приділив цього разу дуже мало уваги. Якби його воля, він взагалі б про неї не згадував. Витіснення - механізм психологічного захисту, коли психіка намагається заховати болючі спогади. Ох і дістали ж ми його, панове! Полонені всілякі, тортури, заручники ... Замість того, щоб відповісти на питання українського журналіста Романа Цимбалюка про те, як відправка російських громадян на Донбас узгоджується з пунктами Мінських угод і чи розуміє він, що українці тепер завжди будуть вважати росіян окупантами, Путін огризнувся: "Добре було б домогтися того, щоб на Донбасі українську армію не вважали окупантами у своїй власній країні".

Ніяких полонених російський президент милувати не буде. Ні військових, ні Сенцова, ні Сущенка. У всякому разі з міркувань милосердя.

У питаннях звільнення Путін послався на "представників Донбасу", які, виявляється, заперечують. Путін має намір торгувати кожною нашою людиною, вимотувати душі матерям, день за днем ​​тримаючи в полоні не лише заручників, але і їх близьких. Він хоче, щоб Україна оголосила амністію. Саме така умова прозвучала на прес-конференції. Це шантаж? Так. Путін не відмовився від надії примусити Україну до російського варіанту мінських домовленостей. Є такий юридичний термін - "легалізація дією". Затягуючи обмін полоненими, Росія прагне змусити Україну діями: прямими переговорами з терористами, законом про амністію, погодитися змінити порядок виконання мінських угод і визнання суб'єктності російських маріонеток на Донбасі.

Абсолютно по-іншому виглядає реакція Путіна на запитання журналістки ТАСС про "нормандський формат" і безвізовий режим з країнами ЄС для України. Тут Путін був сама люб'язність. І "нормандському формату" немає альтернатив, і за візову лібералізацію він завжди виступав, і дозвіл на роботу українцям треба дати, тому що доля українських нелегалів у Європі його настільки хвилює, що він ночі не спить, їсти не може".

Якщо підсумувати все вищесказане, то нічого нового Володимир Путін ні нам, ні світу сказати не хотів. Він знущався, брехав і отримував задоволення від своєї безкарності. Звичайний цинічний глум психопата, який прекрасно усвідомлює, що він зараз бреше і демонструє байдужість до долі мільйонів людей. Навіть більше! Людини, яка анітрохи не сумнівається, що і навколишні прекрасно розуміють, що ось просто зараз їм брешуть, над ними знущаються.

Байдужий психопат - це людина демонстративна, самозакохана, яка одержує психологічні дивіденди від гри: "Так, я покидьок, і що ти мені зробиш?". Сильні почуття при спілкуванні з такою людиною зазвичай відчувають оточуючі. Їм до болю соромно від того, що доводиться брати в цьому участь. І прикро, від неможливості негайно схопити чудовисько за комір і стерти з його обличчя цей гнилий вираз. Для психопата сльози, горе, біль - все це дрібниці. Адже люди завжди тільки об'єкти, а не суб'єкти його ігор.

Читайте також: Как пресс-конференция Путина отразила его отношение к России и миру

Російський президент нагадував карткового шахрая, що залишився на самоті за столом. Він ще сподівається на те, що дурні, не знайомі з його репутацією, знайдуться і йому ще вдасться зіграти хоча б раз. Але десь у глибині того, що у нього називається душею, вже шкребеться страх, який нашіптує, що цього не станеться вже ніколи. Сподівання "на поговорити" з черговим простаком, лише для того, щоб ошукати його. Це те, що лежало в цій прес-конференції на поверхні. Сигнали, навмисна миролюбність, готовність до діалогу - все це засоби затягнути простачка до гри.

Але що було приховано в несвідомому? - О! Це найцікавіше! Путін завжди дуже боявся опинитися в ролі щура, загнаного в кут. Малював собі цю сцену в фантазіях. Як щур, загнаний у кут, бореться і перемагає. Кут, тобто безнадійна ситуація, надає йому сил.

Хіба він не загнав себе у безвихідь? Але йому ще треба перемогти. Такий сценарій. Тому і гра. Спроба затягнути до протистояння суперника могутнішого. Ось тільки реальність виявилася зовсім іншою. Що робити щуру, якщо він сидить у кутку сам? Якщо за ним ніхто не женеться? Люди зазвичай не бігають за щурами. Скоріше навпаки. Адже гризун - гидота з неприємним хвостом.

Як дивляться на щура люди? - З відразою, презирством, огидою. Якраз ті почуття, що їх постійно демонстрував Володимир Путін у розмові з журналістами на цій прес-конференції. Перенесення? - Ага. Психологічний феномен, що полягає в несвідомому перенесенні на оточуючих раніше пережитих почуттів і відносин. Адже ми з вами займаємося психоаналізом. Чи не так? Ми хочемо знати - навіщо. Навіщо він це все робить?

Володимир Путін робить те що робить: влаштовує криваву клоунаду, проводить багатогодинні бенефіси, лякає, торгує людьми. І все це для того, щоб ми зачаровано дивилися на нього. Як завгодно. Тільки не так, як він на те заслуговує. Путін як Нерон: має звичай мучити глядачів довгими постановками із собою в головній ролі. Ось лише гра в імператора з кожним роком стає все менш захоплюючою.

Реальних перемог у нього немає, зібрані придворні писаки змагаються в лестощах. Навіть питання поставити не здатні, щоб п'ять разів при цьому не заплутатися. Нудно. Справжні живі люди давно гребують до нього наближатися, не намагаються наполягати або доводити йому щось, не намагаються достукатися.

Ви думаєте, він не усвідомлює фальш своїх нібито відповідей на нібито питання? Ще як усвідомлює. І все ж він це робить. Навіщо? Просто тому, що він бореться за наш погляд. Нехай навіть погляд, повний жаху. Але тільки не відрази й огиди. Він не хоче відбитися в наших очах звичайною, яка роз'їлася до планетарних масштабів ...