Віктор Михайлович Пінчук написав колонку у Wall Street Journal.

Я сухо, буквально сім тез:

1. Колонка - це не Realpolitik. Це лише гра в Realpolitik. Це західне турне проекту "Трудящі вимагають примирення з Росією".

2. Колонка прекрасна. Прекрасна своєю витонченою відвертістю, маніпулятивністю і провокативністю. Все зроблено за канонами сучасного мистецтва. Щоб автора капіталізувати, а людей змусити рефлексувати.

3. Автор побудував аргументацію на принципово хибному постулаті, що Росія готова гарантувати стабільність України в обмін на поступки з боку України. Це неправда. Тому що Росії не потрібні ані стабільна Україна, ані болючі компроміси України. Їй потрібна лише повна безумовна поразка України. Переконаний, автор, як людина дуже розумна і досвідчена, це розуміє. Але свідомо пише інше.

4. Автор зводить в абсолютне виправдання будь-чого аргумент про "тисячі життів, які треба врятувати". За логікою автора неминуче дійдеш висновку, що найкращий спосіб врятувати тисячі життів - це невідкладно знищити своїми руками державу Україну.

5. Автор абсолютно правильно пише, що з Росією потрібно домовлятися, але елегантно не визначає червоні лінії можливих домовленостей. Тому і Крим можна прибрати з дороги, і від інтеграції в ЄС відмовитися, і вибори на Донбасі провести прямо зараз, і взагалі можна все, що хочуть почути від автора на Захід і Схід від Києва, тому що див п. 4. Автор відкидає думку, що прибрати Крим з дороги, яка веде до домовленості стосовно Донбасу - це втратити і Крим, і Донбас, і, зрештою, Україну.

Читайте также: Родина Пинчука - не Украина

"Територіальна цілісність України не є предметом переговорів і компромісів" - це могло б бути лише одне речення в колонці автора. Але його там немає.

6. Якби теоретично сценарій автора міг бути реалізований, то він повернув би Україну в листопад 2013 року. Але це була б Україна юридично без Криму, фактично без Донбасу і реально без шансу на людське майбутнє.

Автор не допускає думки, що у нас немає вороття. Ми можемо рухатися лише вперед. Вперто, з помилками, але вперед, поступово заміняючи істеричний патріотизм здоровим патріотичним глуздом.

7. Автору байдужа моя і ваша думка про його колонку. По-перше, тому що вона написана для інших аудиторій - в основному для команди нового президента Трампа і трохи для команди старого президента Путіна. Дивіться, пише автор, я в темі, я в тренді, зі мною можна говорити. По-друге, тому що автор колонки знає, що щоб він не написав, а світлі голови все одно стануть до нього в чергу, щоб відвідати його незмінно солідний захід в Давосі, виступити на наступному незмінно крутому YES та прийти на відкриття наступної виставки в незмінно чудовий PinchukArtCentre.

Читайте также: В чем суть перформанса Пинчука