Холівар між Тодуровим і Супрун привернув увагу до сьогодення і перспектив нашої нещасної медицини.

Мені невідомі підводні рифи цього конфлікту, тому я скажу не з точки зору персоналій, а загалом про моє скромне бачення того, що відбувається у медицині.  

Що відбувається. Коротко я би назвав це повзучим банкрутством. Грошей з кожним роком все менше і система "скидає баласт": ставки, відділення, лікарні, послуги, приміщення...

Цей процес впевнено продовжиться у 2017, хоча у бюджеті задеклароване збільшення фінансування. Це все супроводжується купою цинічної брехні, здобреної цілком правдивою офіційною статистикою.

Для прикладу, в моїй рідній психіатрії триває глобальне скорочення ліжкового і ставочного фонду під приводом, що у Європі боряться із стигматизацією скорочуючи перебування пацієнтів у стаціонарах. З одного боку це правда, з іншого боку в Європі це супроводжується гігантським фінансуванням амбулаторної допомоги а у нас закінчується швидкою випискою пацієнта зразу після подолання гострих явищ.

Ефект прямо протилежний.

Читайте також: Эпохальные изменения в украинском медицинском образовании

Це лише один із аспектів. Загалом, скорочення "шагрені" державної медицини цілком обєктивний і невідворотний процес. Треба дивитись на речі реально: ми живемо у бідній країні. Бюджет жебрацький і може дозволити фінансування лише елементарного.

Але немає відчуття, що наявне витрачається раціонально. Логічно зосередитись на критично невідкладних видах допомоги і забезпечити їх пристойну якість, віддавши все інше приватному сектору. Натомість ми від міністра весь час чуємо плани про профілактику. Воно звучить красиво, але плодить швидше корупцію, ніж здоровя населення.

Як про панацею говориться про страхову медицину і необхідність її "впровадження". Не зовсім ясно що мається на увазі. Страхова медицина давно є в Україні. Проблема тільки в тому, що у бідній країні немає бази для її розвитку.

Бо страхова медицина росте на поживному грунті великих грошей. Якщо ж мова про її директивне впровадження, то ми матимемо все те ж саме, тільки грошей буде іще менше, бо пацієнти утримуватимуть не тільки лікарів, а і армію клерків та юристів. І все це із своєї шикарної "3200". Страхова медицина це той же соціалізм: від кожного по можливостям і кожному згідно потреби. Але коли всі дають мало а хочуть багато, то нічого не вийде.

і ще про неприємне. Є там у МОЗ два індикатори змін, і вони мають конкретні прізвища: Павленко і Загорій. Мусія звільнили щоб розвязати їм руки, грузин був ширмою для їх роботи. Де вони зараз? Та там же, на місці.