Щодо слів Тіллерсона, які він висловив у сенаті США про можливість визнання окупації Криму Росією у разі, якщо це буде у рамках "більш широкої угоди, яку визнає народ України", то логічних висновків із цього може бути кілька:

1. Подібна "широка угода і справді розглядалася і розглядається на рівні людей, що відповідають за зовнішню політику Адміністрації Трампа. Більше того, вона визнається реальною та можливою, тому про це і згадав спеціально Тіллерсон. Щоб потім його не обвинуватили у брехні в сенаті. Тобто, "велика угода" - це не конспірологія, а реальність. Хоча поки і гіпотетична реальність.

2. Реалізована ця "велика угода" може бути лише за умови погодження з боку керівництва України. І це теж очевидно. Просте визнання з боку США окупації Криму зруйнує світовий порядок. А от якщо Україна сама "захоче" віддати свої території - хто може їй у цьому завадити? Правда, тут питання в тому, як спровокувати це бажання , як його обгрунтувати і як "продати" цю пропозицію громадянам України?

Читайте також: The Guardian: Сенатор Джон Маккейн передал в ФБР досье, где утверждается, что у Трампа были тайные контакты с Россией

3. Як домогтися "великої угоди"? Очевидно, або намагатися тиснути, або намагатися купити. Хоча, швидше за все, може бути комбінація цього всього: обіцянки "планів Маршала" та погрози "нападу Росії". Щоправда, на щедрість розраховувати не слід. Навіть якщо підходити до Криму як до "товару" , реальну ціну за нього ніхто не дасть.

Загалом, треба також зрозуміти, що "велика угода" з Росією не може бути самоціллю США. Адміністрація Трампа просто хоче розпочати наступ на Китай, і не хоче тримати "фронт" проти Росії. Якщо питання з Росією не вийде залагодити швидко, то і інтерес до "угоди" з нею слабшатиме. Думаю, якщо рік нам цей "Мюнхен" не нав'яжуть, то і далі це питання відпаде.