Словосполучення "непозбувна бентега" – предмет сперечання двох партій любителів української мови: ретроградів і архаїзаторів. Парадокс у тому, що обидві ці партії, по суті, вважають себе модернізаторами сучасної мови. І не без підстав.

Читайте також: Письменник: Мова не повинна нас роз'єднувати, а якраз об'єднувати

Умовні "ретрогради" закликають очиститися від скверни незрозумілого і рідко вживаного заради розширення впливу мови. Умовно кажучи, це люди офіційного словника радянської української мови, які дуже часто оперують фразою "такого немає у словнику". Їхня ретроградність у тому, що вони ладні блокувати певні тенденції заради збереження вже наявних здобутків і утримання у сфері впливу української мови певної частини носіїв, для яких українська досі залишається предметом вибору, а не, приміром, чимось таким, що вже давно дане ще твоїм предкам, а тому давно твоє. Зайвий "Гемінґвей" і "Ґалапаґос" для них немов ніж у серце, а модернізаторський пафос у тому, що, на їхню думку, будь-які зміни, врешті-решт, призведуть до зменшення числа мовців.

Умовні "архаїзатори" вбачають сенс у розхитуванні "українського радянського словника". Це лицарі мови, для яких священним писанням є недонищений "Словник Кримського-Єфремова" і мовний досвід так званої "школи українського перекладу". Вони теж у свій спосіб модернізатори, а до мовної архаїки звертаються заради збагачення словника, посилення гнучкості і збільшення засобів мови. Ці люди знають десятки синонімів до дієслова "думати", "пити" і "ходити". Вони теж часто-густо оперують фразою "такого немає у словнику", але додають: "Але не біда. Немає сьогодні – буде завтра". І по-своєму вони мають свою модернізаторську рацію. Мало хто знає, що слова "мрія" в українській мові ХІХ століття не було.

Читайте також: Українська мова – дієва зброя. Ставаймо до неї!

А отже, все це війна умовних розширювачів із умовними поглиблювачами. Війна Грабель (граблів) і Лопати (рискаля, заступа, грабарки, копача, штика) – Священна Війна, в якій не буде ні переможених, ні переможців. Бо це війна інь і ян, діалектики та метафізики, трансґресії та меліорації, абсурду та рації, коливання та хилитання, раціональності та гіперчутливості, чоловічого і жіночого, ґендеру та статі, генетики та кібернетики, фармакокінетики та валеології...

Головне, аби і перших, і других знову не розстріляли.