А сьогодні життя влаштувало мені тест на мовну толерантність.

Я стояла в черзі до невеличкого оболонського відділення нової пошти, дівчина, що стояла за мною відійшла, а підійшов чоловік незрозумілого віку, бо дуже занедбаний в усіх сенсах, я ввічливо сказала: «За мною ще дівчина». Він сказав: «Понятно».

Коли дівчина підійшла, він не хотів пропускати її, бо «женщина мне сказала, что за ней мужчина, вы что, пол успели поменять?» Я повернулася і дуже чемно пояснила, що він міг за звучанням сплутати «дівчина» та мужчіна.

На що отримала відповідь: «Я эту вашу мову не знаю и учить не собираюсь, не заставите, мой язык, язык киевлянина - русский, не бывает тут других, понаехали тут со Львова». Я ось це «со Львова» в російській мові корінних киян дуже люблю. Смакую просто.

Я усміхнулася до нього і сказала: «Ошибаетесь, я родилась в Киеве».

Читайте также: Лучшие пляжи 2016 по мнению National Geographic. ФОТО

І оскільки це - Нова пошта, а туди я прийшла отримувати (о Боже!!) львівські шкарпетки з бульдогами, я показала чоловіку паспорт. Там написано, де я народилася.

Треба було бачити його очі.

Свого паспорта він мені не показав.

Натомість пригадав Бандеру, традиційно, з прокльонами, мовний Закон (хто б сумнівався) і Ірину Фаріон («спасибі» їй за це велике демократичне) з її прекрасним цирковим номером «Ти не Альонка, ти - Оленка», потім він сказав: «Это как это вы, киевлянка, и на украинском, не понял, не понял ваще».

Не знаю, чи торкнуло його це велике прозріння, але після мене цілком російськомовна дівчинка, чергу котрої я підтвердила, заговорила з співробітницею Нової пошти українською, і ця дівчина з Нової пошти, і до мене звернулася українською, хоча вона - російськомовна, я це точно знаю.

Без жбурляння монет. Не так видовищно, розумію. Але, працює, здається.

Ще одне зізнання: мене потім трусило. Навіть лихоманило. Не стільки від позиції цього чоловіка, як від інтонації і від агресії. Але - минулося. Швидко.

Читайте также: Airbus заявила о готовности испытаний летающих автомобилей в этом году