Восьме марта на моїй пам'яті ніколи не перетворювалося в "день, когда раз в году дарят мимозу, и возможно, рафаэлло". Мені пощастило працювати у чоловічих колективах і тусуватися в чоловічих компаніях, де регулярно влаштовують восьме марта:

"У мене є цукерка", –  і простягає відрізану половинку на білій серфетці.

"Вот орешек, чтобы голова лучше работала", –  зворушливо запихує жовте зернятко до рук.

"Хворієш? Зараз полікуємо", –  колеги в своєму стилі піклуються про мій кашель.

"Ти голодна. Я миттю зроблю бутерброд", –  коли аврал і нема часу.

"Я тебе підстрахую. Не хвилюйся", –  коли треба упорядкувати робочий графік.

"Нервуєш? От сємкі є", –  швидка терапія під час мозкового штурму.

Коли 8 березня хтось необізнаний принесе мені тендітні тюльпани, цукерки чи сертифікат в косметичний магаз -- візьму і подякую. Ще й пожартую, що є бонуси від того, що "я дєвочка".

Читайте також: Бракує досліджень про те, що значить мова для простих людей - думка

8 березня давно втратило свій початковий сенс: коли радянські чоловіки раптово помічали в сірих дебелих фігурах в цехах та корівниках –  жінку. І намагалися бодай раз на рік задобрити її гілкою мімози чи флаконом "Белой сирени".

Тому робити вихідним 8 березня, бо це свято жінок, справді дурість. Таким чином, всі професійні свята теж могли б автоматично ставати вихідними. Гулять так гулять, тим більше народ у нас любить гульбенити по два тижні –  на Різдво, на Великдень, на Трійцю тощо.

А так, у кожного є свій вибір. Дарувати чи не дарувати. Приймати чи не приймати. І врешті –  розводити скандали про "отмену 8 марта" на цитаті В'ятровича чи ні)

PS/ 1 і 9 травня теж треба робити робочими. Хоча вихідні у цей час дозволяли зробити якесь змістовне турне в цікаві місця.