Не сперечався, але багато думав про мовні закони, мову й так далі. Й надумав думку.

Читайте також: Мова й закон: слушний примус до поваги

Ось Лариса Денисенко пише, що всі ми мовно травмовані. Багато хто на це заперечить, що ні, ні разу не травмований, а сприймає мову лише як інструмент. Але всі ці ми, які ведемо цю дискусію роками, – споживачі культурного продукту в великих кількостях, люди, схильні до рефлексії, люди, що добре знають обидві мови й культури (навіть якщо одну з них не люблять) і ще щонайменше одну іноземну. Всі наші висновки й аргументи стосуються цього вузького кола.

Дуже бракує свіжих досліджень – і соціологічних, і журналістських, репортерських – про те, що значить мова для простих людей. Не про те, що вони позначають у графі "рідна мова" в опитуванні 2001 року, а про те, що насправді є. Як вони користуються мовою, як її сприймають, чи є вона цінністю для них, частиною їхньої ідентичності; чи відчувають вони межі мови, чи усвідомлюють вони її. Як сприймають гіпотетичні обмеження чи розширення.

Читайте також: Учіть українську: три етюди про мову

Або, може, вони є, ті дослідження, але я їх не бачив, тоді киньте в мене ними, будь ласка.